Як діють і поводяться у цей екстремальний час у країнах Європи? Найкраще розкажуть про це ті, хто там зараз перебуває, – наші земляки, тернополяни, яких пандемія коронавірусу застала далеко від Батьківщини. Прислухаймося до їхніх порад!

Марія Богак, студентка Папського університету Святого Хреста:

— Уже третій рік навчаюся в Римі. Останніх два тижні не виходжу за межі будинку, в якому мешкаю. Перші дні карантин сприймала із здивуванням, дещо неусвідомлено, але згодом, проаналізувавши всі ризики, зрозуміла, що обмеження дуже правильні і необхідні. У час карантину не йде мова лише про тебе самого, важливо думати про інших людей. Статистика захворюваності на коронавірус в Італії зростає, лікарні переповнені, медицина ледь справляється. До подолання цієї кризи тут залучили навіть тисячі лікарів, які вже на пенсії.
Для мене як для активної людини, яка виходила з дому о 7:20 і поверталась близько 20:00, теперішній режим дається непросто. Звісно, навчальний процес триває. Лекції і практичні заняття відбуваються в онлайнрежимі. Карантинні заходи наразі заплановані до кінця квітня. Кілька тижнів — в ізоляції від людей. Починаєш перебудовувати своє життя по-іншому, аби не розлінитися, організовуєш себе, як можеш, надолужуєш все, що відкладалось на потім, — прочитати, подивитись, вирішити якісь справи.
Щодо ситуації в Римі, то нині практично всі заклади зачинені, окрім продуктових магазинів, аптек, банків і храмів для приватної молитви. Місто патрулює поліція, перевіряють мету виходу людини з помешкання. Наразі ще дозволено ходити на роботу, до магазину, до лікаря чи в якихось особливих випадках. Якщо хтось виходить з оселі без причини, може заплатити штраф — понад 200 євро. У вихідні моя знайома мала важливі справи, змушена була вийти на вулицю, то розповідала, що центральна частина міста порожня. На околицях трохи по-іншому: люди все ж виходять із осель, вигулюють собак. Ситуація в Італії справді складна, але мені подобається, як налаштовані італійці — організувалися, не падають духом, підтримують одні одних. Вчора наші сусіди влаштували в себе на балконі караоке на ввесь район (усміхається, — авт.), усі довкола слухали з вікон і аплодували.
У Римі чимала українська громада. Більшість наших жінок, які доглядають за італійцями похилого віку, зараз зачинені на роботі в режимі 24/7, оскільки саме люди цієї вікової категорії найбільш вразливі до вірусу. Я живу поруч із собором Святої Софії УГКЦ, куди кожної неділі приходять помолитися і просто провести час сотні наших емігрантів. Цієї неділі тут було порожньо, хоча храм відчинений для приватної молитви, сповіді. Люди розуміють усю відповідальність і це дуже добре. Для них місцеві священники організовують онлайнтрансляції Богослужінь, всіляко підтримують дистанційно. Усім нам треба набратись сил і бути мудрими! Точно не варто панікувати, вдаватися до крайнощів. Життя триває, просто в іншому режимі. У час випробувань маємо бути сильними. Дуже чекаю того дня, коли ми всі живі-здорові спокійно вийдемо гуляти містом, на вулицях буде безліч щасливих облич. Мабуть, у той момент я розплачуся від щастя після напруги, яка нині охопила увесь світ, охопила наші думки. Кожна складна ситуація — це досвід! Нинішній тривожний стан через коронавірус вчить нас цінувати життя і людей, а ще — навіть серед великих ризиків не втрачати віру.