«Сьогодні вранці уві сні, на 91-ому році життя, відійшла за межі цього земного світу унікальна людина — Іван Дзюба. Одне ім’я вже говорить багато. Багато – бо це один із лідерів національного духовного відродження другої половини ХХ і початку ХХІ століття. Передусім Іван Дзюба – це інтелектуальний провідник і речник українського «шістдесятництва». І я сьогодні не можу не згадати слів Ліни Костенко, яка сказала, що Іван Дзюба – це людина, що завжди мала мужність говорити правду, – про це повідомив Микола Жулинський.

За словами Жулинського, Іван Дзюба останніми роками мав проблеми зі здоров’ям, та все одно продовжував працювати і стежити за літературним процесом і суспільно-політичним життям. Іван Дзюба – одна зі знакових постатей українських шістдесятників, пише www.bbc.com. У вересні 1965 року Іван Дзюба разом із В’ячеславом Чорноволом та Василем Стусом піднявся на сцену після прем’єрного перегляду “Тіней забутих предків” у кінотеатрі “Україна”, аби оприлюднити інформацію про арешти творчої інтелігенції і закликати до протесту. Більшість присутніх у залі встали на знак підтримки неймовірно сміливої акції. У 1973 році був засуджений до п’яти років ув’язнення і п’яти років заслання за свою відому працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка стала текстом-викликом, свідченням активного національного спротиву. Після “помилування” вчорашнього в’язня не брали на жодну роботу – урятував авіаконструктор Олег Антонов, котрий не побоявся узяти його коректором багатотиражної газети Київського авіазаводу.

Іван Дзюба багато писав, усе більше зосереджуючись на історії літератури.
А радянська епоха добігала кінця, і з першими подихами демократизації дисидент-шістдесятник знову не побоявся вийти на барикади і став одним із співзасновників Народного руху України.
Коли став міністром культури України, взявши на себе при початку 90-их неймовірний тягар відповідальності за катастрофічно недофінансовану, нереформовану галузь, їздив на роботу громадським транспортом. Службове авто видавалося йому недозволеною розкішшю у бідній країні.
Іван Дзюба в останні роки займався наукою і літературою – тим, про що завжди мріяв ще у 60-70-ті, як розповідала його дружина: про стіл і книги…