Їх посадили біля пам’ятника Тарасові Шевченку, біля каплички Божої Матері, біля клубу, де розташований штаб гуманітарної допомоги. Ці квіти є символом взаємопідтримки, єдності, вдячності між українцями з різник куточків країни.

“Проходитиму повз троянди до Коропецької селищної ради і думатиму, як це важливо: залишати після себе щось гарне. Зробити щось хороше там, звідки ти підеш. Коли війна, і коли мир. Саме тому я впевнена, що ви, Інно, чудова людина. І завжди асоціюватиму вас з квітами”, – написала у Фейсбуці заступниця голови Коропецької селищної ради Світлана Дрозд.

“Під бомбами в погребі – це не тільки про страх і небезпеку. Це ще й відчуття неймовірної самотності, відірваності не лише від світу, а й решти України. Настають дні, коли здається, що ти нікому не цікавий та нічого не значиш. От із цим жахливим настроєм, втомлені, налякані, ми й приїхали в Коропець, – розповіла свою історію Інна Олешко. – І одразу, з перших днів, у хату почали заходити сусідки. Милі жіночки з добрими сумними очима. Вони приносили сумки продуктів, питали про потреби. А ми нічого не могли сказати, тільки плакали. Брали, дякували й плакали. Знаєте, викочувати переляк яйцями – це не про похід до “бабки”. Це ось так, це тут і зараз. Тобі приносять лоточки з домашніми яйцями від своїх курочок. Ти плачеш, а разом зі сльозами з тебе виходить страх, біль і самотність. Ми є. Ми тут. Про нас пам’ятають і моляться.
Одного дня ми вирішили, що маємо лишити на згадку про себе хоч щось хороше. І я написала в коменті під постом Ольга Журба , що хочу купити троянд та подарувати. А кілька днів тому пані Ольга зателефонувала і сказала, що вишле нам троянд. У подарунок. Аби ми віддячили місцевій громаді. Коробка квітів від Ольги була не просто велика, а величезна, велетенська. Коробка-гігант, а в ній – багато-багато саджанців. Третій день поспіль ми ходимо по хатах добрих сусідок. Вклоняємося, дякуємо і даємо троянди. Обіймаємося, плачемо разом. Сьогодні ми передали велику частину саджанців до сільради. У нас ще лишилися квіти для місцевої церкви. І для клумби господарів. Дякую та вклоняюсь доброті пані Ольги. Ми молимося і за її чоловіка-оборонця України, і за всю нашу неньку-країну.
Дякуємо Коропцю за все! За речі, за дім, який нас прихистив. А головне – за ваше співчутливе ставлення до кожного з нас, хто змушений був залишити свою оселю. Слава Україні! Віримо в перемогу. І хай квітне вся наша країна”.