30 травня 2016-го року 17-річну Андріану Демчук із села Зарудечко Збаразького району на шаленій швидкості збив мотоцикл на пішохідному переході у Вінниці. Дівчина майже перейшла «зебру», залишалося два кроки до тротуару і раптом сталося непоправне…

Наша землячка була студенткою другого курсу транспортного коледжу у Вінниці (спеціальність «Організація перевезень і управління на залізничному транспорті»). Кілька тижнів вона перебувала в комі у реанімації. 12 червня того ж року, через два тижні після аварії, їй виповнилося 17. Утім, дівчина не усвідомлювала, що відбувається довкола, була на межі світів… 20 червня, на саме свято Зіслання Святого Духа, вона померла.
Минуло два роки від страшної аварії, а рідні не можуть повірити, що Андріани нема поруч з ними, безмежно сумують за нею. У вічній скорботі її мати, батько, сестра, бабусі, друзі та вся родина.
— Людське життя минає непомітно рік за роком, біжить, наче річка, що несе води в невідомі далі. У великій печалі й скорботі минає два роки, як перестало битися серце дорогої нам донечки Андріанки, а біль великої втрати не стихає. Цьогоріч вона закінчувала б транспортний коледж, їй було б 19 років, але не судилося…
Плаче серце і болить душа, плачуть стежки, якими вона ходила, плаче дім, бо немає її в ньому. Не вистачає нам усім її щирої усмішки і доброго слова, ласкавого погляду. Андріаночко, ти завжди, дорогесенька, із нами, в наших думках і пам’яті. Хай над твоєю могилою завжди світить сонце, співають пташки, а на квітах не висихає роса — то наші сльози і пам’ять про тебе, дорогенька донечко. Усім, хто не обминає могили дорогої нам дитини і пам’ятає її, — велике cпасибі! — висловлюють слова жалю рідні загиблої.
Мамині слова…
Андріаночко! Красуне моя,
Ти залишаєшся в наших
Серцях вічно молода,
Ти — зіронька ясна,
Що світить з небес,
І в наших серцях
Ти вічно живеш!