Той драматичний матч досі стоїть перед очима — 9 липня 2006 року, фінал чемпіонату світу між Францією та Італією. Лідер французів 34-річний Зінедін Зідан, щойно вивівши свою збірну до фіналу чемпіонату світу, відзначився і у вирішальному матчі. Спочатку він відкрив рахунок, а після ницого вчинку Матерацці достроково залишив поле через вилучення. Фінал французи програли в серії пенальті, а наступного дня Зінедін оголосив… про завершення кар’єри гравця. Тоді це шокувало, і ось через 12 років шок повторився, але тепер від Зідана-тренера — щойно втретє поспіль вигравши з «Реалом» Лігу чемпіонів, він раптом оголосив про відставку. Та, знаючи Зінедіна, стає зрозуміло, що це жодним чином не раптовий порив, а зважене й вистраждане рішення. Сезон’2018 вдалося частково врятувати лише ціною титанічної праці, але далі так тривати не могло.

Давайте повернемося у новорічні дні 2016-го. 4 січня Рафа Бенітес був звільнений, і того ж дня його місце зайняв Зінедін Зідан. Тоді всіх хвилювало, що він за тренер, хоча проблеми «Реала» були зовсім не в тактиці. Відсутність єдності у роздягальні, невдоволення капітанів, сумний Роналду — «Реал» у настрої грає чудово, але значну частину часу настрою не було, і команда просто ходила по полю. Бейл і Роналду ігнорували голи один одного. Ні, справа була аж ніяк не в грі…

Через півроку після того як Зідан став тренером «Реала», питання про те, який він, власне, тренер, усе ще було не менш актуальним. Так, почав грати в «основі» Каземіро. Так, команда стала трохи більше часу надавати позиційному захисту. Але головні зміни стосувалися не тактики та варіації складу, а ставлення до гри.

Зідан скромно говорив про себе і робив компліменти команді. Навіть після невдалих матчів. Навіть після домашнього удару від «Атлетико», коли він зробив лише дві заміни. «Чому я не зробив третьої заміни? Тому, що команда грала добре, і я просто не знав, кого ще замінити». Тоді цього ще ніхто не знав, але в цій фразі — ключ до розуміння того, наскільки сильний тренер Зідан.

Тренер, для якого питання видовищного стилю, концепції чи навіть якості гри — не головні. Це проявилося ще сильніше в наступному сезоні. Дивовижний приклад — “Реал” заробив у Прімері більше 20 очків завдяки голам забитим після 80-ої хвилини. Безпрецедентно високий показник врятованих ігор, який і приніс команді чемпіонство.

Просто «Реал» залишився командою, яка не підриває суперників якістю гри та іноді навіть зупиняється, але при цьому став командою, яка готова зубами вчепитися в результат, якщо щось іде не так. За кількістю голів на контратаках «Реал» в якийсь момент сезону перевершив «Атлетико». Для цього не потрібна революція в складі — вистачило революції в головах.

Каземіро, Іско, Асенсіо, Начо, Васкес — якби не Зідан, ніхто б не подумав свідомо робити на них ставку. Але Каземіро став незамінним, Начо зіграв найбільше хвилин у чемпіонаті, Асенсіо та Васкес стали суперджокерами, а Іско — головним елементом швидкої тактичної революції. Роналду, Рамос, Модрич, Крос, Марсело — це звичні та очевидні герої, але у Зідана героєм міг себе почувати кожен.

І ось настав останній сезон Зідана в «Реалі». У перші місяці команда потрапила в «дев’ятий вал»: усе, що могло статися поганого, відбулося. Тривала дискваліфікація Роналду, безглузді промахи Бензема, зникнення голів на останніх хвилинах. І все це на тлі короткої «обойми» — за два з половиною сезони з Зіданом «Реал» не купив до «основи» жодного гравця дорожче 30 мільйонів євро.

І ось тоді почалися тактичні експерименти. Вони не відразу дали результат. Зіданівська тактична гнучкість загалом рідко зустрічається, а коли мова йде про склад з максимальною концентрацією егоцентричних суперзірок — вона просто унікальна. Ключем до пошуку балансу став Іско. Десятка в ромб 4-4-2, страхуючий для Кроса та центральний півзахисник в схему 4-3-3 — іспанець спробував себе в кількох ролях під час сезону, а «Реал» ставав кількома командами у ході навіть одного матчу. Наскільки добрий Зідан-тактик? Перехід від 4-3-3 з Каземіро на 4-4-2 з Асенсіо і Васкесом дає вичерпну відповідь на це запитання.

Просто видатна й титанічна праця допомогла приховати, що клубу потрібні зміни. Це слова самого Зідана. Марсело, Рамос, Бензема, Варан, Роналду — ці хлопці грали в Лізі чемпіонів ще з Моуріньо. Половина стартового складу, між іншим. Весь інший «кістяк» дістався у спадок з часів Анчелотті. Команда взагалі не змінюється вже рік, але виграє — так не буває, але так сталося.

Протягом весняної частини сезону поруч з «Реалом» часто використовували слово «удача», але нею ще потрібно було скористатися. «Реал» зміг, причому на космічному рівні. Багато в чому завдяки тактичній гнучкості мадридці провокували суперників у плей-офф Ліги чемпіонів на помилки і не пробачили їм жодної. Покарали Емері та ПСЖ за безглузду сміливість в останні 10 хвилин матчу в Мадриді, «Ювентус» — за розхлябаність і навіть недовгу втрату концентрації, «Баварію» — за невміння розпорядитися перевагою. «Ліверпуль»… Там навіть і карати не треба було, самі все зробили.

На останній прес-конференції Зідан пояснив, що розуміє ситуацію краще за всіх. Одна його фраза дуже цікава: “Команда повинна продовжувати перемагати. Зі мною це було б важко наступного року». Зідан виграв три Ліги чемпіонів за три сезони, але залишився самокритичним. І він має рацію: зміни потрібні давно. Перемога над «Ліверпулем» була кращим способом це приховати, але він не захотів. «Все простіше, ніж всі думають. Мені найважливіше те, що краще для клубу. Нині правильний момент, щоб зупинитися. Краще, ніж почати ще один сезон і закінчити його невдало…» Хіба це не слова футбольного генія?

Нині всі кажуть, як красиво йде Зідан — з дев’ятьма трофеями і прямо в історію. Це правда, але давайте віддамо йому належне: він йде не лише красиво, але й вчасно. А це вже мистецтво.