Можна все життя мріяти про жінку. І потім отримати її. І через рік люто хотіти забути свою мрію, як поганий сон.
Краще б вони ще десять років були коханцями! Чого їм не вистачало? Свята, радості, ніжності? Навіщо обов’язково прагнути володіти іншою людиною цілодобово? І дві зубні щітки в склянці. І її тапки зі смішними помпонами, об які він щоразу шпортається, зайшовши в квартиру. І всю маячню, яка його страшенно дратує, а у неї саме з цих дурниць складається світ.
Він навіть квартиру купив для їхнього нового життя. Який дурень!
Сидів, курив на балконі. 15 років тому кинув. Тепер навіть не зрозумів, як знову почав купувати сигарети.
Згадалася дружина. Точніше, все частіше її згадував. Нормальна у нього була дружина. А ця, нинішня, увірвалася, як снаряд – швидко, яскраво, відчутно, боляче. Він загинув одразу, як її побачив. На якійсь нараді у директора. Вона тільки прийшла на роботу після інституту. І у неї був чоловік, дитина. Вони ховалися по під’їздах і чужих квартирах. Він тоді збожеволів.
Десять років забороненого життя. Все, звичайно, стабілізується. Навіть у коханців. Просто заборонений плід завжди солодший, ніж звичний. Той, який і зривати не треба – тільки простягни руку.
Дружина – просто простягни руку. Коханку щоразу потрібно завойовувати. Ось він і воював. Через десять років вона здалася. Або просто втомилася. Або втомився її чоловік.
Він її перевозив в іншу, нову квартиру. У старій залишилося старе життя. І дружина. У нього симпатична дружина. І хороша. Навіть претензій особливих немає. Просто прісно все. І звично. І туга попереду.
Готував втечу. Сором’язливо сказав про розлучення. Дружина мовчки дивилася на нього. Що питати, що говорити? Ну, не руки ж заламувати?
Якось, коли він, щасливий, метався по периметру їхнього спільного життя, вона навіть сказала – треба ж, у тебе на все це ще є сили…
У нього було більш ніж достатньо сил. І багато молодих бажань. І нова дружина, молодша за колишню. І багато різних пригод попереду.
Але все закінчилося через рік. Або навіть менше. Просто роком легше все вимірювати. Рік туди, рік сюди. Можна подумати, у нього багато цих років.
Чужа дружина хороша на відстані. З нею можна іноді пити каву і говорити на різні розумні і абстрактні теми. Звичайно, можна потонути в очах. Але можна вибратися і вплав, та хоч по-собачому, повернутися на свої береги. Можна потім шкодувати й іноді впускати її в свої сни. Можна дражнити поглядом, зустрічаючись на днях народження спільних друзів або пікніках. Можна навіть один раз, добре, два, притиснути її до себе і відпустити серце навскач…
Але ж так і було. А потім він захотів з нею одружитися. Навіщо?
Проїхалися котком по чотирьох життях. Це ще не рахуючи дітей.
У нього хоч сини-близнюки виросли. Якось приходили в гості. Їм було смішно спостерігати батька в сімейній, але іншій обстановці і брати участь в обов’язковому ритуалі під назвою «обід в новій сім’ї батька».
Її синові тільки 12. Він дивиться на нього з-під лоба і не розуміє, навіщо він тут, не в своїй кімнаті, не зі своїм татом? А що він йому відповість? Що і сам вже сто разів пошкодував?
Якби можна було все відмотати назад!.. Але не можна.
І він йде курити на балкон. І думає, що чоловік іноді жодних рішень приймати не повинен.