12(!) років сумнозвісна тернопільська суддівсько-прокурорська родина Стадників не давала спокійно жити сусідці по будинку, що на просп. Степана Бандери в обласному центрі, — закинувши свої ненаситні «сіті» на її гараж. Марія Стадник, яка працює суддею Господарського суду Тернопільської області і яку за різні каламутні оборудки у своїх колах називають Русалкою Судовою, її чоловік — Олег Стадник, суддя Апеляційного суду Тернопільської області, та їхні сини, один із яких адвокат, а інший — прокурор, хотіли через «свої» суди та завдяки своїм безмежним можливостям здобути право на чуже майно. Але, як кажуть, брехнею світ пройдеш, та назад — не вернеш! Не допомогли ні колеги-судді, декотрі з яких відверто безпідставно схиляли терези Феміди на користь Стадників, ані зв’язки у вищих суддівських органах. Нещодавно у «гаражній» епопеї поставлена крапка — Верховний Суд виніс рішення на користь звичайної тернополянки, підтвердивши, що Стадники не мають жодних прав на гараж. Утім, законна власниця майна втратила десятиліття на доведення своєї правоти, а найгірше — підірвала здоров’я.

«НОВА…» вже неодноразово писала про зловживання Стадниками своїм «привілейованим» становищем та круговою порукою для вирішення особистих питань. У 2003-ому році Марія Семенівна отримала від Господарського суду Тернопільської області чотирикімнатну квартиру в будинку на просп. Степана Бандери. Зводити будинок мало  КП «Облкомунгосп» Тернопільської обласної ради, але через фінансові труднощі передало ТзОВ «Компанія «Добробуд».Мешканці платили за квартири, а Марія Семенівна за суддівські «труди» отримала свою безкоштовно. Згодом мешканці здали гроші на будівництво гаражів, а суддівська родина вирішила, що може одержати безоплатно ще й гараж… Через такі «апетити» суддівської родини почався конфлікт між Стадниками та «Добробудом», що переріс у багаторічні судові процеси. Згодом до процесу була залучена і законна власниця гаража. У скаргах до суду Марія Стадник називала гараж «кладовкою», яка нібито є невід’ємною частиною її квартири, хоча тримала там… яхту!

— Порівнюю цей судовий процес із фільмом «Гараж», де актори за дві години показали падіння людської гідності у боротьбі за кілька квадратних метрів. Судді Стадники втягнули нас у серіал «Гараж-2» тривалістю в десятиліття, — пройшовши нелегку судову тяганину, нині вже жартує директор будівельної компанії «Добробуд» Віталій Смакоуз. — Господарський суд Тернопільської області безкоштовно надав Марії Семенівні чотирикімнатну квартиру з ремонтом, але цього їй виявилося замало — захотіла ще гараж площею 20 кв.м. Суддя нахабно і підступно захопила чуже майно і усі ці роки користувалася ним. Інші люди заплатили за гаражі, а Стадники хотіли задарма. Незаконну оборудку з привласнення чужого майна і отримання документів на нього хотіли провернути, ясна річ, через суд. У позовній заяві Марія Семенівна назвала гараж комірчиною, і це при тому, що він за двадцять метрів від будинку, поділила гараж між собою, чоловіком та синами. Не маючи жодних документів на нього, вказувала його як свою власність у деклараціях. Стадники не думали, що в країні колись відбудуться революції, що почнеться судова реформа, що колись усе ж доведеться відповідати за свої дії. Оскільки наша будівельна компанія була однією зі сторін конфлікту, суддівський клан Стадників в додачу ще зшив «білими нитками» проти мене кримінальне провадження, зробив мене ледь не кіберзлочинцем. Тепер, крім звання заслуженого будівельника України, можу отримати ще й звання заслуженого хакера (сміється, — авт.).

Довелося пройти десятки складних засідань із залученням Тернопільської міської ради, міського БТІ, чималої кількості чиновників, щоб з’ясувати просте питання — гараж чи комірчина? «Гаражне» питання перебувало не так в правовому полі, як в морально-етичному. Та час розставив усе на свої місця. Але заради чого була ця безглузда тяганина? Головні фігуранти — сумнозвісні судді Стадники — вже передпенсійного віку, їм пора зрозуміти, що настав час підбити підсумки в житті, а не продовжувати беззаконня. «Життя треба прожити так, щоб не було нестерпно боляче за безцінно прожиті роки, щоб не палила ганьба за підле та дріб’язкове минуле…» — варто їм згадати рядки, які ми свого часу вчили в школі.
Суди зробили нас тільки сильнішими і додали впевненості, що справедливість є і за неї варто боротися. Але чи зробили для себе якийсь висновок Стадники?.. Чи мають право такі безсоромні горе-судді і далі чинити правосуддя?! Однозначно — ні! І це повинні врахувати як Вища рада правосуддя, так і Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка нині проводить оцінювання суддів. Олег Стадник мало того, що завалив іспити і мав би попрощатися із судом, але він не змирився і почав судитися із суддями-екзаменаторами, а отже, із самою державою. За ним на «заслужений» відпочинок повинна б піти і Марія Семенівна. Це було б справедливо! Не один тернополянин, щодо яких суддівське подружжя чинило кривосуддя, видихне з полегшенням!