Суворий вирок для тернопільського стрільця Валерія Устинова — сім років тюрми — застереження для інших. Зброя — це відповідальність, неналежне її застосування може призвести до непоправного. 15 червня 2022-го суддя Тернопільського міськрайонного суду Юрій Дзюбановський виніс вирок обвинувачуваному в стрілянині по дітях. Інцидент стався 21 січня 2021-го року в Тернополі на вулиці Симоненка, поруч зі стадіоном ЗОШ №27. Троє дітей з’їжджали на санчатах із пагорба, як раптом пролунав постріл… 11-річний Максимко Капустяник і 8-річний Максимко Дубовик отримали поранення. Неподалік стояла мати старшого хлопця, вона відразу кинулася до сина. Каталася на санчатах і сестричка Максимка Капустяника, на щастя, її не зачепило. З переляку хлопці припускали, що хтось кинув петарду, та медики виявили у них поранення свинцевими кульками від пострілу з рушниці. У Максимка Капустяника влучило понад 40 дробин: три вийшли на виліт, дев’ять лікарі видалили, а ще понад 30 досі залишаються в тілі. Були пошкоджені внутрішні органи — легені, печінка, кишечник. Максимкові Дубовику свинцева кулька поранила щоку. Слідчі затримали Валерія Устинова — мешканця багатоповерхівки, що неподалік пагорба.

Півтора року справу слухали в суді. Валерій Устинов частково визнав свою вину: не заперечує, що причетний до інциденту, але стверджує, що все сталося ненароком, коли чистив рушницю. Проте експертиза встановила протилежне: цілився, натиснув на курок, а отже, постріл — навмисний. Засудили стрільця за ч. 4 ст. 296 ККУ (хуліганство) та ч. 1 ст. 121 ККУ (умисне тяжке тілесне ушкодження). Вочевидь, він подаватиме на апеляцію.

— Найперше дякую Богові, що Максимко живий, бо могло бути гірше, — сказав журналістам після виголошення вироку батько потерпілого Ярослав Капустяник. — Сім років за інкримінованими статтями — максимальне покарання. Людина повинна відповідати за свої вчинки, переосмислити своє ставлення до дітей і загалом до людей. Мій син переніс операції в тернопільській та київській клініках. Мали везти його до Києва на повторний огляд медиків, але через війну не можемо. Наразі здали аналізи, щоб тримати все під контролем. Не можемо спрогнозувати, що чекає сина в майбутньому, як позначаться травми на стані його здоров’я. Максимко мріяв стати футболістом, можливо, зміг би досягти хороших результатів у спорті, але, на жаль, змушений був припинити тренування.
Упродовж слухання справи я так і не зрозумів, чому Устинов вистрелив у дітей. Здається, він і сам не розумів. Вочевидь, була якась причина. Але яка? Можливо, під дією якихось речовин, хоча це не встановлено слідством, бо минуло багато часу від стрілянини до арешту. Дякую місцевим органам влади і поліції, що зробили все для того, щоб розкрити злочин. На останньому засіданні Устинов сказав, що дуже шкодує за вчиненим, що хоче відшкодувати збитки, але за півтора року він жодного разу не запропонував допомогу дитині на лікування. Не так легко нам забути пережите, але Максимко дуже сильний, тож віримо, що все в нього буде добре!