Для порівняння зазначимо, що приблизно на такі гроші наша чи не найбільша у Європі держава — разом з міністрами, нардепами, олігархами, армійцями, вчителями і лікарями — живе цілий місяць. І саме стільки, за даними екс-голови департаменту стратегічного розвитку дорожнього ринку і автомобільних перевезень Мінінфраструктури Романа Хміля, торік зібрали з українців так званого дорожного податку за акцизи з пального. Це — колосальні гроші, тож відразу виникає логічне запитання: а де ж тоді дороги?

«Ямковий ремонт» — золоте дно корупції

Коли урядовцям в Україні задають таке запитання, вони відразу придумують безліч причин катастрофічного стану наших доріг, основною з яких є безгрошів’я. Однак, як бачимо, кошти, м’яко кажучи, є, і якби їх  (а є ж іще кредити, кошти на різноманітні програми і т.д.) нормально вкладати в наші дороги, то за 4-5 років ми забули б про всі наші дорожні проблеми. Але, як казав трішки підзабутий за час служби в АТО Майкл Щур, є одне “але”.

Найперше — кошти в такому обсязі на дороги не дають. Уже на стадії Кабміну відбувається певний “перерозподіл”, потім залишки “понадкушують” різні схеми і “смотрящі”, і до брата-дорожника доходять уже зовсім інші обсяги. А він радий хоча б цьому, адже сумно констатує, що на капітальний ремонт коштів нема, а щоб бодай якось вирішити проблему, залишається робити “ямковий”…

“Ямковий ремонт” уже однією своєю назвою не віщує нічого доброго. Назвали хоча б “антиямковий” чи “протиямковий”, але ні — “ямковий”. Якості наших доріг він, звісно, не покращує, а ось для корупції — просто золоте дно. Хто там точно знає, яка загальна площа ямок і їх глибина? Та й кому це, зрештою, потрібно? Кошти в асфальт вже закопані, необхідні ручки “позолочені”, “ямковість ліквідовано” і всі задоволені. І неважливо, що після кількох дощів водієві, колесо автомобіля якого потрапило в таку “ліквідовану ямковість”, треба замовляти ремонт усієї ходової. Зробили, як то кажуть, як могли…

Днями довелося спостерігати, як оту “ямковість” ліквідовують у Японії. Якщо на японській дорозі таки утворилася ямка (ну, часом буває таке диво), то спочатку відбувається опитування всіх довколишніх мешканців, коли їм зручно, щоб дорогу ремонтували. Комп’ютер обирає найзручніший для усіх час. Вивішується оголошення, коли і за скільки часу ремонт буде зроблено. Ямку обережно вирізають аж до дна і на її місце вставляють заздалегідь підготовлену “латку” з усіма шарами “дорожньої сорочки”. Така “латка буде міцнішою від решти дороги!

Хтось, за звичкою, сумно зітхне, що нам, мовляв, ще далеко до цього. Але чому? Є кошти, ніби є фахівці, різниця лише у підходах. Зрештою, у них після капітального ремонту гарантійний термін дороги — не менше 10 років, а у нас ця дорога тримається не більше 2-3 років, а часом сходить уже після першої зими…

Як потрапити до кабінету Богдана Юлика?

На загальному тлі нічим добрим не виділяються і тернопільські дороги. Так, наприкінці минулого року дослідження громадського об’єднання “Слово і Діло” показало, що приблизно третина доріг області в аварійному стані. Загальний дорожний фонд області — приблизно 5 тисяч кілометрів, отже, приблизно півтори тисячі з них — аварійні і непридатні до їзди.

Коли на крилах Революції Гідності Службу автомобільних доріг Тернопільської області очолив Богдан Юлик, вірилося, що він швидко змінить ситуацію на краще. Молодий фахівець і реформатор зі зв’язками у високих владних кабінетах мав відразу взятися за справу і змінити катастрофічну ситуацію. Пригадується, що тоді, у 2014-ому, довкола його кандидатури було зламано чимало політичних списів — і люструвати його хотіли, і звільнитися “просили”, і відкрити дорогу більш фаховим людям вимагали, але, на щастя для Богдана Юлика, все владналося, і він зручно вмостився за начальницьким столом, отож, мав би зробити певні висновки.

Минуло два роки. Богдан Юлик таки зробив висновки — на першому поверсі Служби автомобільних доріг встановлені масивні металічні грати і сидить охорона. Тепер люструвати начальника просто так вам ніхто не дасть — до його кабінету потрапити не так просто: вахтерка внизу спочатку зателефонує куди слід і запитає, чи пускати їй вас.

А ось дороги в області, за висновками численних водіїв, стали ще гіршими, ніж за Януковича. Сайт Служби автомобільних доріг “ласкаво запрошує” вас у свої нетрі, там постійні звіти, що на дорогах області “кипить робота”, але насправді все обмежується кількома відремонтованими кілометрами за рік. Для півтори тисячі кілометрів (мова лише про ті, що в аварійному стані, а решта якщо і в кращому, то не набагато) це — як краплина в морі.

Ну, якщо, звісно, не згадувати про “ямковий ремонт”…