З першим чоловіком все сталося несподівано. Одного суботнього ранку він звично поснідав молочними сосисками і рідким омлетом, витер губи і оголосив, що мене не любить. Почалися збори. Довгі, виснажливі, напоказ. Більше тижня ділив майно, коментуючи: «Це тобі, це мені, це знову мені». Шукав квартиру і скаржився на дорожнечу. На іржаві труби, скрипучі підлоги і вікна, що виходять на дорогу. Консультувався, як відмити плиту, кахель, витяжку. Обурювався, що з каналізації смердить, скрипить паркет, і до зупинки довго йти, а до центру — півдня.
Нарешті поїхав, а я почала вчитися жити без нього. Але не минуло й двох тижнів, як надіслав смс з банальним «як справи?» Моя відповідь «ок» його не задовольнила і почалося: «Чим займаєшся?» і «Як щодо зустрітися завтра після третьої?». Потім зайшов у гості. Спершу за старим светром, в якому вибивав килими, потім за роздовбаними кросівками, в яких начебто мав копати картоплю. Приїхав на роботу з пакетом зелених яблук і шоколадкою «Чайка». Запропонував провести у відпустку і занести у вагон валізу. Притягнув з села частину свині. Напросився на вечерю і «переночувати». Я вірила, що хоче відновити стосунки, і приймала залицяння, а він намагався отримати звичне захоплення і турботу. Тішив самолюбство. Вбивав час і нудьгу. Все остаточно закінчилося лише через рік, коли натрапила на його анкету на сайті знайомств, а могло завершитися значно раніше. Адже по-справжньому йдуть без «показових виступів».
Один відомий нейробіолог визначила за допомогою МРТ, що при вигляді колишнього наш мозок поводиться точно так, як мозок наркомана в зав’язці. Виходить, що чоловік — безумовно наркотик. Щось на кшталт нафтизину, без якого дехто не може прожити і дня. Так і тягне впорснути його знову і знову у вигляді повідомлення: «Поглянь у вікно! Сніг пішов», електронного листа або запрошення на матч улюбленої команди. Тому, ставлячи перед собою мету впоратися з тютюновою залежністю, не варто продовжувати палити по дві пачки на день, сідаючи на дієту — звично наминати кремові тістечка, а бажаючи остудити бульйон — підігрівати його з ранку і до вечора.
Найправильніше влаштувати собі карантин. Дистанціюватися. Досхочу посумувати. Виплакати всі очі. Але не кидатися в «транзитні» стосунки, бо нічого доброго з того не вийде. Вся енергія ще в колишньому, і новому партнеру вам просто нічого запропонувати. Адже, вдивляючись у минуле, неможливо побачити майбутнє, а тягаючи за собою настоянку валер’янки і носовичок, нереально почати здорову любов.
Той, хто, йдучи, не йде, постійно тримає відчиненими вхідні двері, і тільки нам вирішувати, як жити далі: в комфорті чи цілодобово на протязі.

Ірина Говоруха