Що відбулося?

Наприкінці грудня 2019 року депутати Тернопільської міської ради з ініціативи міського голови Сергія Надала звернулися до Верховної Ради України з вимогою предметно доопрацювати проєкт змін до Конституції щодо децентралізації,  зареєстрований у Верховній Раді з ініціативи президента.

“Президентський законопроєкт у чинній редакції суперечить Європейській хартії місцевого самоврядування. Розроблявся у закритому режимі без участі представників громадськості та місцевого самоврядування, що є грубим порушенням демократичного процесу законотворчості”, — йшлося в ухваленому зверненні. Представники громади Тернополя і міський голова Сергій Надал підкреслювали: окремі норми законопроєкту зводять нанівець усю самоврядність, роблять громади напряму залежними від  обмеженої групи осіб.

Проти пропонованих змін також виступила більшість громад українських міст та містечок. Спільне звернення ухвалила Асоціація міст України, яка закликала парламентську більшість доопрацювати законопроєкт із залученням представників місцевого самоврядування.

Слідом за місцевими громадами президентські зміни розкритикували і дипломатичні представництва дружніх до України держав. “Зміни до Конституції щодо децентралізації мають зміцнити права громад! Новий проєкт не відповідає цій вимозі. Якість і консенсус важливіші за швидкість!” – зазначило німецьке посольство на своїй сторінці у Twitter.

Канада прямо назвала пропоновані зміни антидемократичними: “Канада поділяє занепокоєння багатьох голів місцевої влади, представників громадянського суспільства та експертів стосовно законопроєкту № 2598, які обмежують демократичні процеси”.

“Реформа децентралізації та місцевого самоврядування відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування є ключовою для європейської інтеграції України. Швеція як головний прихильник реформи децентралізації в Україні заохочує проведення всеосяжних громадських консультацій щодо проєкту №2598″, – сказано у повідомленні посольства Швеції.

І нарешті 16 січня президент відкликав свій законопроєкт, мотивуючи таке рішення потребою доопрацювання.

Чим загрожували зміни?

Згадані зміни до Конституції викликали громадське збурення невипадково. Під маскою децентралізації була спроба протягнути авторитарну, централізовану модель управління.

По-перше, законопроєкт вводив посаду префекта, який отримував право зупиняти одноосібно повноваження місцевих рад та голів рад. Європейська хартія  передбачає, що закони повинні чітко визначати випадки державного нагляду і адекватність заходів адміністративного впливу. Саме до Європейської хартії апелювали у своїх зверненнях міський голова Тернополя, депутати місцевих рад та іноземні дипломати. Запропонована ж президентом зміна до Конституції фактично відновлювала “радянську авторитарну вертикаль”, коли поряд із самоврядуванням існував “партійний нагляд”. Волю громадян підміняли рішенням префекта.

По-друге, президентські зміни грубо порушували б право громадян на адекватне представництво їх інтересів у місцевих радах. Фактично відбувалася б централізація владних повноважень на шкоду інтересів окремих громад і громадян через необґрунтоване пониження статусу міст державного значення і міст обласного значення. Наприклад, скасування обласного статусу Тернополя вестиме до того, що місто, яке формує левову частку доходів бюджету області, матиме менший вплив на розподіл доходів, бо буде лише частинкою великого округу та області.

По-третє, громаду робили б цілковито залежною від рішень “нагорі”. Створювався механізм самовільного перегляду складу громад, округів, областей та їх статусу через можливість розпустити будь-яку раду, позбавити повноважень обраних депутатів і голів громад без врахування думки самої громади. Скажімо, можна було б легко звільнити представника громади чи взагалі розпустити орган місцевого самоврядування, який занадто активно відстоює права своїх мешканців. Наприклад, така ситуація може виникнути, якщо місцева рада вимагатиме у держави вчасно фінансувати захищені статті, як-от фінансування охорони здоров’я, освіти тощо.

По-четверте, крім політичної залежності, законодавці ризикували позбавити громади належного фінансування. Гарантій фінансування повноважень округів і областей (які мали створити внаслідок змін до Конституції) не передбачено. Протягом останніх двох років ми вже мали ситуацію, коли передані джерела фінансування заледве наполовину покривали передані повноваження.

Загалом президентський законопроєкт був надто “сирим”. Саме тому його вщент розкритикували не лише місцеві громади, а й дипломати західних демократій, котрі, як правило, не втручаються у внутрішні справи України.

Що буде далі?

Далі ситуація може розвиватися у двох напрямках. Перший — демократичний. Тоді законопроєкт буде доопрацьований із залученням самоврядування. Такого розвитку хотіли б представники місцевих громад, зокрема, депутати та міський голова Тернополя Сергій Надал, а також демократичні союзники України. Другий — недемократичний, коли знову спробують якимось чином протягнути “централізовану авторитарність”. Такого розвитку можуть хотіти тільки вороги України, які прагнуть посіяти дестабілізацію.

Сподіваємося, що президент і монобільшість “Слуги народу” оберуть демократичний і правовий шлях. Тоді Україна лише виграє від цього. Проте не варто втрачати пильності.

Антон Павлишин