Про розбійний напад на 62-річну Марію Волинець досі з жахом та співчуттям переповідають у Хоросткові. Надвечір 21 лютого пенсіонерка самотньо дивилася  вдома телевізор, як раптом почула стукіт у будинку. Подумала, що онучка приїхала, та за мить до спальні увірвалися троє молодиків у масках. “Ми з поліції. Ваш зять торгує фальшивими доларами. Кажіть, де гроші?” — накинулися на жінку. Зав’язали очі, скрутили стяжками руки та ноги, погрожували розпеченою праскою… Грабіжники перевернули усю хату, знайшли 12 тисяч євро, які пані Марія важкою працею заробила в Італії. Коли злочинці нишпорили в будинку, пенсіонерка якось вивільнилася від стяжок і дивом вибралася через вікно на вулицю… Через три дні правоохоронці затримали банду у Львові. Пані Марія була шокована, коли дізналася, що привів грабіжників до помешкання сусід її онучки із Тернополя. Можливо, що ці ж злодії торік двічі пограбували хоростківську родину. А попалися аж тепер!  

Пограбували у день… весілля

— Справжня напасть: за рік нас тричі (!) грабували. Вперше залізли до мого будинку в Хоросткові торік у березні, — розповіла “НОВІЙ…” пані Марія Волинець. — Я тоді була у Тернополі в онучки. За хатою наглядав сусід. Зателефонував вранці і сказав, що у нас були злодії. Грошей грабіжники не знайшли, взяли золото, дублянки та інші цінні речі десь на суму 100 тис. гривень. Поліція тоді так і не розшукала злодіїв. Я була дуже засмучена не тільки втратою речей, а й тим, що в нашій країні просту людину ніхто не захищає. Районна поліція навіть відразу не хотіла їхати на виклик, не особливо й потім докладали зусиль, аби знайти злочинців. Ми думали, що до нашого будинку заліз хтось із місцевих, хто добре знає нас, або хтось “за наводкою”. Вдруге нас пограбували торік у вересні, коли онучка виходила заміж. Шлюб молодята брали в Хоросткові, гостина була в ресторані неподалік обласного центру. Коли онучка з чоловіком вдосвіта після забави відчинили двері своєї квартири у Тернополі, були шоковані: все перекинуто, зникли цінні речі, гроші. “Хто міг таке вчинити?” — не покидала нас думка. Поліція знову нікого не затримала, хоча на будинку є кілька відеокамер. Ми й самі переглядали записи, але нікого підозрілого не побачили…

Попалися за третім разом

— Напередодні третього пограбування я хворіла на грип. По сусідству з онучкою в Тернополі мешкає медсестра, з якою ми були в добрих стосунках. “Які ліки порадиш, бо щось мені дуже зле?” — звернулася я до неї по телефону, — продовжує розповідь потерпіла пенсіонерка. —  “Випийте каптопрес. Зараз зайду до онучки, скажу, щоб навідалася до вас, бо ж попереду ніч, а ви самі…” — турбувалася сусідка. Надвечір приїхала онучка з чоловіком, а вранці мені полегшало і вони повернулися до Тернополя. Того жахливого вечора, 21 лютого, близько 22-ої години, я прилягла у спальні, ввімкнула телевізор. Про подальші події моторошно згадувати… Злодії увірвалися до будинку і вимагали гроші. Здивувало те, що назвалися поліціянтами, а були у масках. До того ж у мене нема зятя, як вони казали. Коли почали зв’язувати мене, зрозуміла, що це бандити. “Не закривайте хоч рота, бо задихнуся…” — благала я. “Де долари?!” — допитували. “Якщо ви поліція, то повинні знати, що мене вже раз обікрали, тому нема в мене грошей…” — відповіла їм. “Ви мали купувати квартиру. Де долари? Не скажете — попечемо праскою!” — пригрозили. У мене піднявся тиск, зловило серце… “Виведіть мене на вулицю, бо мені зле…” — просила я. Один із бандюків відчинив вікно. Потім я, мабуть, знепритомніла, бо отямилася, коли нападники хлюпнули на мене водою. “Скажете, де гроші, викличемо швидку і залишимо вас”, — сказав один із банди і розрізав стяжку, якою були сковані мої руки. “Там, у шафі…” — ледве промовила я. Злодії пішли по кімнатах. Я зсунула з очей пов’язку, побачила на столі ніж, перерізала стяжку на ногах і… перелізла через вікно на вулицю. Досі не можу повірити, як змогла вибратися, адже там досить високо. Щоправда, підвернула ногу. Миттю вибігла на вулицю, побачила проїжджу автівку, хотіла зупинити, але водій навіть не пригальмував — чи такий байдужий, адже бачив, що я була боса, у нічній сорочці, чи, може, то утікали злодії? Розбудила сусідів, зателефонувала до онучки, а вона викликала поліцію. Грабіжники залізли до хати тим же шляхом, що й під час першого пограбування. Поліція, хоч і за третім разом, але злодіїв таки затримала.

«Знали, що хочемо купити квартиру…»

Двоє з грабіжників — раніше судимі, вийшли на волю за так званим “законом Савченко”. Один із них — судимий за бандитизм мешканець Черкащини, його спільник — член львівської банди Сушка, а третій — координатор розбою, тернополянин. Зловмисники заарештовані, право внести заставу у розмірі 100 тисяч гривень суд надав лише тернополянину. Нині оперативники перевіряють й інші факти пограбувань, до яких можуть бути причетні ці особи.

— Не знаю деталей, як поліція вийшла на бандитів, бо це таємниця слідства, однак мені вдалося довідатися, що грабіжників привів до мого помешкання… рідний брат сусідки моєї онучки, — зі здивуванням каже пані Марія. — Він — колишній міліціонер, часто бував у сестри вдома, можна сказати, був нашим сусідом у Тернополі. П’ять років тому сусідка позичила у мене гроші, щоб владнати якісь його справи, досі не повернула. Я довіряла їм. Колись вона розповіла, що хоче продати квартиру, я тоді заїкнулася, що було б добре, якби ми купили її квартиру для нашого онука, але ми не мали необхідної суми, тож ні про що не домовлялися. Мабуть, її брат чув від неї про нашу родину, думав, що у нас грошей, хоч греблю гати, тому й прийшов із бандою. Сусідка знає, що я дванадцять років була на заробітках, три останні роки мешкаю у Хоросткові, знає й те, що нині за кордоном моя донька. Після  всього, що сталося, я зателефонувала до неї. “Мені так соромно… Навіть подумати не могла, що брат здатний на таке. Останній злодій не піде до сусідів красти…” — перепрошувала мене. В Україні нині розгул злочинності, молоді здорові чоловіки не хочуть працювати, а зазіхають на чуже майно. Злодії не просто пограбували мене, вони неабияк підірвали мені здоров’я — тепер зриваюся ночами, якось пішла годувати кролів — знепритомніла у хліві… Ті безсовісні покидьки мусять бути покарані!