Днями міжнародна спільнота відзначила День боротьби з корупцією. Дата ця була встановлена в 2003 році з ініціативи ООН для підкреслення важливості проблеми і поєднання зусиль у її подоланні.

Відсталі люди все-таки оті функціонери з ООН — додумалися до ідеї боротьби з явищем, яке ставить під загрозу діяльність  усіх основних інституцій, аж у 2003 році. Між тим, є в світі держава, яка почала енергійно боротися з цією заразою значно раніше — ще в 1991 році, з першого дня свого існування. Більше того — визначила цю боротьбу як одну з головних своїх цілей. Послідовно: від першого президента — до другого, третього, четвертого… Від парламенту найпершого скликання — і до нинішнього… Від уряду під проводом комуно-партократа  — і до нинішньої чергової генерації молодих реформаторів.  І в центрі уваги кожного і кожної — вона, ота гідра з багатьма головами. Для заощадження площі промину героїчні зусилля двох перших Леонідів, хоча  вони, безумовно, вартують відзнаки і вдячної пам’яті.  Щоб її, проклятючу,  налякати, та так, щоб аж від страху в штани наклала, в час передвиборчої кампанії фаната трипільської культури і любителя розлогих проповідей пустили у вжиток гарне гасло:” Бандитам — тюрми!” Тут би отим бандюганам та хабарникам зрозуміти, що влада не жартує, і що для кожного з них знайдеться гарантований куточок з нарами, вмивальником, тумбочкою з найнеобхіднішими речами і правом на отримання передач раз чи два на місяць.  Але… подивилися-принюхалися оті бандити — і чомусь вирішили не лякатися, а й далі жити душа в душу один з одним і з владою — за винятком, зрозуміло, окремих ексцесів. Тоді верховний муж вирішив зробити наголос на власних моральних принципах і привселюдно продемонстрував руки, які “нічого не крали”.  Йому на зміну прийшов достойник, добре ознайомлений з тим, як борються з “крисятництвом” на зонах і пообіцяв, що буде рубати занадто загребущі руки. Тобто, знову ж таки нещадно боротися з корупцією. А в основу цієї боротьби поклав принцип “доїння” нижчих. А ті — ще нижчих і т. д. І потекли валізи з кешом у Межигір’я, і ще довго боровся б “двічі несудимий проффесор” з клятою корупцією, але дуже втратив почуття міри і змушений був чкурнути під заступництво государя сусідньої держави, одним із знаменитих попередників  якого був той, що рубав боярам бороди і вводив європейську моду. А одного разу, розлючений, наказав вішати кожного хабарника. Однак, почувши від мудрого генерал-прокурора, що в такому випадку залишиться імператором без підданих, лише махнув безнадійно  рукою: “Пес с вами… Воруйте и дальше”.

Ерудовані інтелектуали, які прийшли на зміну команді завгара, котрий плутав Ахматову і Ахметова, а на форумі в Давосі  фразу “увімкніть для себе Україну” вимовив десь аж з п’ятої спроби, одразу ж стали тішити світ сліпучими усмішками, бездоганною англійською, а головне — щирими запевненнями, що тепер оту корупцію, яка вже всім остогидла, викорінять рішуче і безповоротно. “Папєрєднік”  переважно опирався на прокурора Пшонку і на міністра Захарченка. А тут, наче бруньки на дереві навесні — НАБУ, САП, НАЗК, ось недавно — ДБР. Плюс — стара добра ГПУ. Ніяких авторитетів і недоторканних! Насіров? У каталажку! Онищенко? Дременув у Лондон, паскуда, але нічого, ми його…ох, ми його! Мартиненко? “А подать сюда сукина сына!” Фільм  з Мосійчуком у ролі далеко не ангела-праведника у Верховній Раді? Позбавити імунітету і — в кутузку! Розенблат заляпався в темних бурштинових оборудках? Браслет на ногу, забрати паспорти, а на додачу — показово-гнівна тирада Генпрокурора про відсутність патріотизму. Ось погляньте,  Європо і світе, як ми взялися, засукавши рукави, викорінювати це наше давнє зло! На всіх рівнях і в кожному куточку країни. Про те, як тремтять кляті корупціонери на славному Тернопіллі,  як на них падає караючий меч правосуддя і які оборудки провертаються під гаслом здійснення підприємницької діяльності,  можна говорити “довго і нудно”. Наразі ж про те, що бачать Європа і світ.

Європа і світ бачать, що транші і кредити, що йдуть в Україну, й далі нагадують кораблі в Бермудському трикутнику. Європа і світ бачать, що ніхто з показово і галасливо затриманих не гріє тюремні нари, а насолоджується життям, недоступним для переважної більшості українців, і роздає інтерв’ю в стінах парламенту. Європа і світ бачать, що з шикарних особняків ніхто не виселений, а суперові автівки возять тих же власників.  Європа і світ бачать, що органи, створені з метою підвищення ефективності боротьби з корупцією, намагаються використати в далеко не стерильних політичних ігрищах, а то й зіткнути лобами. Європа і світ бачать, що мудрий (і хитрий) український дядько, нехай і з оксфордською вимовою, добре знає, що гіляку, на якій сидиш, занадто ретельно пиляти не варто. І що іншим воронам очі слід клювати дуже обачливо. А то й просто зображати, що клюєш.

Європа і світ бачать, що Україна «бореться» з корупцією.