Наступного дня, 7 вересня, у Тернополі та деяких інших населених пунктах області почала діяти «червона зона» карантинних обмежень. Суворий карантин запровадили, зокрема, на Бережанщині, Бучаччині, Гусятинщині, Монастирищині, Теребовлянщині, Чортківщині. Наразі — на два тижні, але хтозна, яким надалі буде стан захворюваності в нашій області, чи не доведеться знову продовжити карантинні обмеження. З понеділка мали б закритись заклади освіти, торгівлі, обслуговування, відмінено зупинку потягів на залізничному вокзалі. Такі та інші обмеження — черговий виклик для мешканців. Повернення до суворого карантину — це удар по місцевому бізнесу, який ще й досі не оговтався від весняного стресу.
“Нема надзвичайного стану, щоб запроваджувати заборони»
На початку серпня Тернопіль уже вносили до «червоної зони». Міський голова Сергій Надал тоді відстояв перед урядом права тернополян, і обмеження відмінили. У вересні ситуація знову повторилася через високий рівень захворюваності на коронавірус у нашому місті. Першими категорично виступили проти обмежень «червоної зони» підприємці, адже вони мали б знову зачинити свої заклади і чекати.
— Підприємці прийшли під стіни Тернопільської ОДА, щоб заявити свою позицію, — наголошує голова ГО «Підприємці Галичини» Ольга Шахін. — Ми підготували звернення до президента й уряду про те, що хоча наше місто і в «червоній зоні», але ми хочемо працювати. Хочемо, щоб їздив громадський транспорт, щоб наші діти відвідували дитячі садки і школи. Понад двісті учасників акції підписали заяву і ми передали її у понеділок до обласної адміністрації. З нами зустрівся заступник голови ТОДА Ігор Гайдук, пообіцяв передати наше звернення до Києва. Сподіваємось, що нас почують. Ми також взяли участь у робочій групі в міській раді. Заборона працювати — це порушення Конституції України. Підприємці будуть відстоювати свої права. В Україні не запроваджено надзвичайний стан, щоб встановлювати такі суворі обмеження. Під час акції ми сформували робочу групу з 15 осіб, які представляють певні сфери — перукарні, оздоровчі й спортивні комплекси, ринки, освітні заклади та ін. Водночас створили мобільні групи з підприємців. Якщо поліція прийде в якийсь заклад і буде складати протокол за те, що він працює, будемо виїжджати і надавати юридичну допомогу.
Від початку пандемії і запровадження карантину чимало тернопільських підприємців опинилися на межі виживання, дехто призупинив роботу.
— Величезних збитків зазнали заклади харчування, ресторани, туристична галузь, спортивні комплекси і т.д.,— констатує Ольга Шахін. — Мій знайомий на початку цього року відкрив магазин в орендованому приміщенні в центрі Тернополя, взяв 50 тисяч євро кредиту. Поки зробив ремонт, замовив меблі, закупив товар на весну-літо і тут… карантин.
Змушений був зачинити магазин, а оренду доводиться платити, бо власник приміщення теж живе з того, кредит потрібно погашати. Підприємці, які мали про три магазини, скоротили до одного. Частково змушені були звільнити працівників, бо не мають грошей на зарплату. На базарах взагалі нема клієнтів. В Україні нині понад 444 тисячі осіб офіційно безробітні, це на 73 % більше, ніж торік. А скільки ще неофіційно безробітних… Якби уряд підтримував фінансово підприємців під час карантину, то вони сиділи б вдома, а так це наші особисті проблеми. Не працюватиме бізнес, не буде наповнюватись бюджет, не буде коштів на пенсії, зарплати лікарям, вчителям — замкнуте коло.

«Уряд не пропонує механізму, як мають вижити люди»
Тернополянка Наталя Орищак працює у секторі освітніх послуг — щороку організовує літній денний табір для дітей, є керівницею «Кіношколи». Цьогоріч підприємиця так і не розпочала повноцінно працювати.
— Оскільки від весни було заборонено працювати усім освітнім закладам, то ми апріорі не змогли розпочати працю з дітьми. Ми опинилися в ситуації, до якої не були готові, адже у нас не товарний бізнес, щоб перейти в роботу в режимі онлайн, — каже Наталя. — З червня відкрили дитячі садки, а гурткам й далі забороняли працювати. Чимало підприємців цьогоріч зазнали величезних втрат, дохідна частина зменшилася в десятки разів. Упродовж літа заробили тільки, як то кажуть, на хліб і молоко. Витрати зростають, а доходів нема. Ситуація дуже критична як морально, так і фінансово. Ми проти подвійних стандартів під час карантину, бо якщо на заправках працюють кафе, то чому не можуть працювати ресторани? Якщо відкриті «Сільпо», «АТБ», то чому малі крамниці повинні зачинитися? Великий бізнес витісняє малий — це небезпечно для економіки Тернополя. Треба підтримати своїх підприємців, а не забезпечувати магнатів. Під час акції біля обласної адміністрації ми створили робочу групу з підприємців, щоб розуміти специфіку кожного бізнесу. Чи ми щось порушуємо, виходячи на роботу в межах умовної «червоної зони»? Це питання дуже складне. Є рішення міської ради про те, що заклади культури, громадського харчування, ТРЦ, соціальні та реабілітаційні заклади, спортивні та фітнес-зали, ринки і т.д. можуть працювати за умови дотримання чітких протиепідемічних заходів. Це не безпідставний протест, адже є рішення Конституційного суду про те, що Кабінет Міністрів перевищив повноваження, оскільки обмежив право на навчання, свободу пересування, працю. Розуміємо складність ситуації, в місті багато хворих, але не можемо не працювати. Запроваджуючи обмеження, уряд не продумує механізм, як мають вижити люди.
«Це — виклик, адже ніколи раніше нам не забороняли працювати»
Занепокоєні ситуацією підприємці, які мають торгові точки на ринках, у торгових центрах. Вони опинилися в невизначеній ситуації: за постановою уряду їм заборонено працювати, а міська рада прийняла рішення на їх користь. Тим часом поліція навідується в заклади і складає протоколи.
— За майже 20 років у бізнесі я вперше опинилася у такій ситуації, — наголошує тернополянка Ярослава Процик. — Важко нині всім підприємцям — думають, як втримати бізнес. Я орендую приміщення в ТРЦ «Подоляни», торгую чоловічим одягом. Наприкінці зими готувалася до весняно-літнього сезону — закупила товар. Проте у березні почався карантин, нам заборонили працювати — товар не реалізувала. Упродовж літа я заробила лише на оренду і зарплату продавцям. Нещодавно позичила кошти і закупила товар на осінь. І тут знову нас закривають… Ми пережили різні часи: безгрошів’я, економічні кризи, стрибки на валютному ринку, революційні події, війну… Але нам ніколи раніше не забороняли працювати. Ми не можемо не виходити на роботу. У мене є наймані працівники, я відповідальна і за них, добросовісно сплачую податки. Один мій продавець має трьох дітей, тому йому необхідно заробляти. Інший мій працівник на початку карантину звільнився, бо в нього цукровий діабет, не хотів ризикувати. Кожен вирішує сам, як йому бути. Але хтось взяв кредит, хтось — під виплату житло, комусь потрібно заробляти на лікування рідної людини… Родини опинилися у надскладних ситуаціях. Коли закривають окремі заклади, зазнає збитків вся економіка. Не прийде до мене покупець по новий костюм, дружина його не зробить у перукарні зачіску, вони не підуть на святкування до ресторану, не скористаються іншими послугами — це ланцюжок, у якому всі втрачають. Розуміємо небезпеку коронавірусу, але кожен бере на себе відповідальність за своє здоров’я. Не можемо це перекладати на суспільство. Потрібно носити маски, використовувати антисептик, дотримуватись соціальної дистанції. Ми повинні вчитися жити в нових реаліях. Економіка повинна працювати!