ТзОВ «Перейми» орендує землі в місцевих селян, за паї дає гідну плату, у колишніх колгоспних стайнях тримають свиноферму. Директором українсько-данського господарства є борщівчанин Олександр Пенцак, а управляючим — 36-річний Кім Нільсен Габа з Данії. Заснували товариство у 2007-ому році. Четверо данських інвесторів вклали у справу на Борщівщині понад 80 млн. гривень. Нині господарство є прикладом успішно організованого бізнесу. Журналісти «НОВОЇ…» днями побували в ТзОВ «Перейми» і поспілкувалися з Кімом Нільсеном.
«Не боюся важкої роботи, краватку не ношу»
Фермерське господарство розташоване за кілька кілометрів від Вовківців. З одногу боку — густа лісосмуга, з іншого — поле з пшеницею — надзвичайно затишно! На воротях висить оголошення, що на час карантину обмежений доступ на господарство, а Кім Нільсен тимчасово виконує обов’язки директора. Охоронець повідомив керівництво про наш приїзд. За кілька хвилин вийшов Кім — у робочому одязі, в чоботях. Познайомились ми біля брами, а далі іноземець запросив на територію, показав поля, техніку.
— Вперше я приїхав в Україну в 2009-ому, працював у господарстві на Івано-Франківщині. Потім повернувся в Данію на навчання. У 2013-ому мені знову запропонували роботу в Україні — на Борщівщині, — розповідає Кім. — За спеціальністю я — агроном. У Данії мешкав неподалік міста Раннерс. ТзОВ «Перейми» займається тваринництвом і рослинництвом, має іноземні капіталовкладення. Нині у нас 6 тисяч голів свиней, вирощуємо пшеницю, ячмінь, ріпак, кукурудзу, цукровий буряк. Обробляємо 1,5 тисячі гектарів землі — це людські паї. Данські інвестори мають також свиноферму на Київщині, а на Житомирщині вирощують велику рогату худобу. Мені довірили господарство на Борщівщині. Час від часу інвестори навідуються до нас. Тваринництво не було чимось новим для мене, адже мої батьки мають ферму в Данії — вирощують свиней. Я бачив змалку, як рідні поралися на господарстві. Батьки позитивно сприйняли мій переїзд в Україну. Не боюся важкої праці, краватку не ношу (сміється, — авт.). Роблю все, що треба, і на фермі, і на полі. Контролюю, планую, допомагаю працівникам. У нашому господарстві працюють близько 30 осіб, більшість — місцеві мешканці. Не знаю, чи всі нас люблять у селі (сміється, — авт.), особливо, коли возимо сичівку на поле, але нам приємно, що люди довірили нам обробляти свої ділянки, даємо щороку за пай по тонні зерна, 4 мішки цукру, 20 л олії.
«Набрид порядок у Данії — приїхав в Україну»
Як аграрій Кім порівнює клімат Данії та України. На його Батьківщині помірні погодні умови: м’яка зима і прохолодне літо, середня температура зимових місяців від 0 °C до
1°C, літніх — від 15° до 20 °C. В Україні данцю довелося адаптуватися до морозяної зими і спекотного літа.
— У Данії теж багато лісів, полів, часто випадають дощі, а в Україні останніми роками, на жаль, посуха, — каже фермер-іноземець. — Минулий рік був вдалим для аграріїв, хороші показники у нас були в 2014-ому, 2017-ому, натомість 2015-ий, 2016-ий і 2018-ий — важчі роки — передусім через економічну нестабільність, посуху. Цьогоріч ситуація більш-менш нормальна, у нас не вимерзли культури, збільшилась кількість опадів, але прохолодно, що теж негативно впливає на врожайність. Відколи триває війна в Україні, значно важче вести бізнес, загострилися фінансові труднощі.
Оскільки основний напрямок нашого господарства — тваринництво, то ми сподівалися, що ціна на м’ясо буде вищою, ринок — більш доступним, але маємо те, що маємо. Реалізуємо м’ясо здебільшого на Львівщині, Рівненщині. До Тернополя важче потрапити з нашою продукцією, бо біля обласного центру є м’ясокомбінат, який насичує місцевий ринок.
Кожна країна має свої нюанси, але загалом в Україні цікаво провадити бізнес. Тут є більше можливостей, ніж, скажімо, в Європі. Можна щось будувати нове, розвивати неосвоєні напрямки. В Україні сприятливий клімат для аграрної справи, родючі ґрунти — можна збирати файний врожай. Застосувавши науковий підхід до землеробства, ми почали отримувати з гектара по 85-90 центнерів пшениці, ячменю, 4 тонни ріпаку. Звісно, стикаємось і з труднощами, але так є в будь-якій точці планети, ніде нема нічого легкого. Якщо хочеш добре жити, треба працювати, а не просто хотіти. Мене дивує, коли дехто з українців нарікає на владу, на бардак у країні, а сам ганебно викидає сміття, де завгодно. Кожному треба починати з себе! Українці працьовиті, тому заслуговують на гідне життя. Часто мене запитують, чому я із заможної країни переїхав жити і працювати сюди, а тим часом багато українців їдуть на заробітки в Данію. Мабуть, мені набрид порядок у Данії (сміється, — авт.), тому вирішив працювати в екстремальніших умовах. А ті, кому набрид бардак, шукають стабільність.
«Щасливий, бо зустрів на Борщівщині своє кохання»
Дружина Кіма Оксана — родом із Рівненщини, їх поєднала праця у господарстві на Борщівщині. Подружжя виховує двох донечок — 5-річну Емелі та 3-річну Олівію. Пані Оксана працювала ветеринаром. Нині вона в декретній відпустці, але допомагає чоловікові, вболіває за господарство.
— Я щасливий, бо знайшов в Україні своє кохання. Сім’я — це важливо, — ділиться особистим Кім. — Наші донечки — українки. Я поки що не звертався за отриманням громадянства України, бо знаю, що це непросто. Українську мову вивчив, полюбив український народ, традиції. Став своїм хлопцем (сміється, — авт.). Навіть іноді п’ю горілку, якщо треба (сміється, — авт.). Планую залишатися жити в Україні. Мені тут подобається! Я бував у Тернополі, Києві, відпочивав із рідними в Карпатах, на Чорному морі. Раз на рік їдемо до моїх рідних у Данію, вони гостюють у нас. Цьогоріч усе перебив карантин. Сумую за батьками, п’ятьма сестрами і братом. У мене подвійне прізвище: Габа — від мами, Нільсен — від тата. Я єдиний в сім’ї продовжив справу батьків. Мої сестри і брат працюють у різних напрямках: офісним працівником, адміністратором, продавцем, на молокозаводі, вчителем, наймолодша сестра ще навчається. З України їдуть на заробітки в Данію, бо тут багато населення і мало робочих місць. На моїй Батьківщині ферми через кожні два кілометри, тваринництво там дуже популярне. Хоча молодь не дуже хоче трудитися на фермах. А мені подобається така робота!
Поки ми спілкувалися з Кімом, на господарство прийшла пані Оксана з донечками. Окрім ферм, тракторів та адміністративної будівлі, на подвір’ї товариства облаштований відпочинковий куток — зі скандинавським будиночком, пісочницею і розкішним зеленим газоном.
— Доля привела мене на це господарство, тут я працювала певний час, а потім зустріла своє кохання, — усміхається Оксана. — Нині доглядаю за дітьми. Нам подобається жити в Україні. Данія — чудова країна, але ми звикли тут. За кордон їздимо лише в гості й на відпочинок. Приємно, що іноземні інвестори приходять в Україну, приносять сюди капіталовкладення, створюють робочі місця. А ще добре, якщо відряджають сюди своїх представників, які вникають в наші реалії, переймаються нашими проблемами, розуміють нас. Так і Кім щиро вболіває за бізнес і за Україну.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: Борщів, Вовківці, Кім Нільсен Габа