Трагічна історія 12-річного Романа Кулака з Тернополя, який помер через недбальство лікарів Жидачівської районної лікарні, що на Львівщині, стала історією боротьби за відповідальність у медицині. Не стало хлопчика торік 27 червня. Причина — заворот тонкого кишечника. Якби Романові вчасно надали необхідну допомогу, він би вижив. Його батьки і сестричка уже більше року ходять до могили. Тато хлопчика пан Володимир переконаний, що горе-лікарі, які нічого не зробили, щоб врятувати його сина, не мають права далі працювати. Цей відважний чоловік не дозволив «зам’яти» справу, достукався до найвищих владних кабінетів, розповів про своє горе в десятках ЗМІ, його сторінка у Фейсбуці стала майданчиком боротьби за справедливість та якісні зміни у суспільстві. Хоча ще нікому з лікарів не оголошено підозри через смерть Романа, проте все ж є певні зрушення. Так, 6 листопада президент України скасував власний указ за грудень минулого року про нагородження головного лікаря Жидачівської лікарні Богдана Бойчука стипендією. Днями пан Володимир зустрівся з журналістами, щоб через ЗМІ донести до людей, які опиняються у прикрих ситуаціях, що у нашій державі можна добитися справедливості.

«Без Уляни Супрун я б нічого не зробив…»

— Важко добитися правди, дехто каже, що нереально, але, докладаючи надзусилля, все ж можна, — переконаний чоловік. — Мені вдалося домогтися скасування указу президента! Медики Жидачівської районної лікарні ставили діагноз «зі стелі», не надали адекватного лікування. Було втрачено час. А потім, щоб прикрити себе, ще й подали свого головного лікаря на президентську стипендію. І винні у такому цинічному кроці не президент, прем’єр-міністр чи депутати, а ті, хто подавав його кандидатуру на нагородження. До президента було ще п’ять інстанцій, які погоджували списки, зокрема Департамент охорони здоров’я Львівської області, Львівська ОДА, МОЗ. Я не стежу за указами президента, новину мені повідомили волонтери і журналісти. Без кроку в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун я би нічого не зробив. Торік 30 грудня я написав у соцмережі про ганебний указ президента, а
3 січня у МОЗ скликали комісію (там знали про мій випадок, бо 7 грудня справу смерті мого сина розглядали на клініко-експертній комісії) і рекомендували Кабміну відкликати кандидатуру лікаря. У Кабміні теж знайшлися небайдужі, особливо віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе. Багато депутатів підтримали мене, особливо Ганна Гопко. Я відчув також підтримку голови ТОДА Степана Барни, голови Львівської ОДА Олега Синютки. З президентом України я перемовився цьогоріч на прощі у Зарваниці, дав йому документи. Переконаний, що зрушення відбуваються. Реформи — це зміни свідомості кожної людини.

Винні у трагедії — четверо лікарів

— «Лікували» мого сина вісім лікарів. Четверо із них винні у смерті мого сина — такий висновок клініко-експертних комісій Львівського департаменту охорони здоров’я ОДА та МОЗу, — каже пан Володимир. — Ті четверо — черговий інфекціоніст, яка чомусь поклала сина в доросле відділення (вона вже звільнена), черговий педіатр, черговий хірург та його колега — дитячий хірург, який випадково був у лікарні. Їх визнали винними, оскільки вони мали б побачити і запідозрити гостру хірургічну патологію, але не запідозрили. З цієї четвірки той, кого покликали консультантом, через чотири місяці каявся, просив пробачення, казав, що не може спати, посивів. Інший  черговий лікар підіслав свого адвоката, пропонували мені гроші. «Можливо, вам фінансово відшкодувати?» — запитав.  «Душу сина не продаю!» — відповів я. Хочете допомогти — є різні благодійні рахунки. А ось зло має бути покаране!

Попри рекомендацію Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА, головний лікар Жидачівської лікарні не оголосив нікому з підлеглих догани. «Чому ви не оголосили догану?» — поцікавився я. «Я відправив їх на курси підвищення кваліфікації», — пояснив. Курси — це не покарання. Вони робили з мене дурня, як роблять це з багатьма. Лише коли почалися дії щодо скасування указу президента, головний лікар скликав внутрішню комісію і звільнив  двох лікарів — інфекціоніста та чергового педіатра. Цим кроком він прикрив себе. Пізніше я дізнався, що звільнена лікарка працює у приватній клініці у Львові. Я написав про це на Фейсбуці, а вже за шість годин мені написали з адміністрації медзакладу, що дана лікар буде відсторонена. Наступного дня до мене зателефонував головний лікар приватної клініки і сказав, що вона звільнена.

Смерть Романа запобігла іншим смертям

— За фактом смерті Романа триває розслідування, проводиться комісійна судмедекспертиза, — продовжує батько, який втратив сина. — На кожному етапі домагаюся справедливого розслідування. Є міністр охорони здоров’я, але є ще тисяча осіб старої системи. Проблема в низах. Медицина стосується усіх нас. Це не боротьба з лікарями, а з байдужим безвідповідальним ставленням. Привезли людину — треба рятувати! Життя людини — безцінне. Коли будуть висновки клініко-експертної комісії, тоді буде висунута підозра і справу передадуть до суду. Винним у смерті мого сина загрожує до трьох років тюрми. Не прагну когось суворо карати, бо навіть їх розстріл не поверне мені Ромчика, але мають бути зроблені висновки для усього суспільства.

Смерть мого сина запобігла іншим смертям. Багато людей розповідають мені про схожі випадки, дякують, що я ділився своїм сумним досвідом, тож вони знали, як діяти. Торік у мешканки нашої багатоповерхівки теж був заворот кишечника, лікарі казали, що панкреатит, кололи знеболюючі. Жінка відразу згадала, що Ромчикові теж вводили знеболюючі, тому забила на сполох… Другий випадок: 15-річна донька мого знайомого стоматолога торік була у літньому таборі на Львівщині, там у неї розболівся живіт.  Тоді був розголос про смерть мого сина, тож батько поїхав туди, привіз дитину серед ночі. В обласній дитячій лікарні в неї діагностували заворот кишечника. Знаю схожі випадки і в Ланівцях, і в Києві, і в Кам’янець-Подільському, і в Харкові. Вірю, що це виболіле в моєму серці зерно проросте в масштабах України.