3 серпня 2017-го під час виконання будівельних робіт на підприємстві загинув 21-річний Андрій Михасик, а 8 червня 2018-го на тому ж об’єкті трагічно обірвалося життя ще одного працівника — 20-річного Володимира Солтиса. Директор ТОВ АП «Колос-2» — Степан Никеруй, будівельними роботами на підприємстві керував підрядник Юрій Парамей з Тернополя. Минуло більше двох років від першого трагічного випадку і півтора від другого, але досі нікого не притягнуто до відповідальності, слідство не встановило, хто винен у смерті працівників, нікому не оголошено підозру. Затяжне безпросвітне розслідування батьки загиблих хлопців вважають намаганням керівництва компанії зам’яти справи. Вкрай обурена такою ситуацією мати загиблого Володимира Любов Євгенівна, яка є волонтеркою і головою ГО «Чесна Україна». Днями вона та її адвокат Володимир Твердохліб зустрілися з журналістами. Мама Андрія Михасика не змогла приїхати на зустріч через стан здоров’я, свою позицію довірила донести адвокату Твердохлібу.

«Дві справи вперто не хочуть об’єднати…»

— Мій син Володя загинув на підприємстві «Колос-2» під час виконання будівельно-монтажних робіт, — розповідає Любов Євгенівна. — Вісім місяців перед тим за таких же обставин там загинув Андрій Михасик.

Того дня Володя передавав йому перфоратор, але оскільки не було забезпечено техніку безпеки — на переносці оголені дроти — Андрія вдарило струмом. А потім він ще й впав у яму з висоти і загинув. Якби мав пасок безпеки, то міг би затриматись. Андрій помер у Володі на руках… Мій син був свідком у цьому кримінальному провадженні.

На «Колосі-2» багато відеокамер, але поліція не вилучила записи, бо під час трагедій нібито не здійснювалося спостереження. Власникам невигідно показувати ці відео, адже вони стверджують, що тоді не проводилось будівництво. Але є десятки свідків, які теж там працювали, є аерознімки. Володя і Андрій будували зерносушарки на висоті 40 метрів і глибиною до 10 метрів.

Коли загинув мій син Володя, ми звернулися до обласного Управління держпраці за висновком. Тоді дізналися, що актів обстеження території, де загинув Михасик, до тої пори не було. Вісім (!) місяців після загибелі Андрія нічого не робили. Кого і що приховували? Досудове розслідування справи щодо загибелі мого сина Теребовлянською прокуратурою і поліцією не проводилося в повному обсязі. Ми з адвокатом неодноразово зверталися з відповідними скаргами. Тоді справу щодо загибелі мого сина невідомо за чиєю вимогою — прокуратури чи поліції — передали до Тернополя. Справу Михасика натомість залишили в Теребовлі. Першу експертизу в Київському НДІСЕ за нашою справою було провалено, бо слідча не надала всі матеріали. Справу щодо загибелі Михасика хотіли закривати, але після наших звернень з адвокатом до Адміністрації Президента і Генеральної прокуратури слідство надіслало матеріали на експертизу до Харкова. З Київського НДІСЕ у червні цього року надійшло звернення до слідчої Романів, яка веде нашу справу, надати матеріали кримінального провадження в повному обсязі, але вона практично нічого не надіслала з того, що витребував експерт. Зокрема, зазначила, що не може встановити, хто був відповідальний на підприємстві за техніку безпеки. Як це неможливо? Є власник, є підрядник. Якщо власник Степан Никеруй укладає угоду з підрядником, який не має (!) дозволів на висотні роботи, то він теж відповідальний за смертельні випадки. Вони повинні були забезпечити працівників касками, поясами, взуттям, а діти лізли на 40-метрову висоту… Експерт-криміналіст із Києва хоче приїхати до Теребовлі для відтворення обставин трагедії, просив слідчу узгодити з ним дату, але вона ігнорує це. Коли я запитала її, чому не виконує вказівку експерта, зверхньо відмахнулася: «Навчіться читати документи». Слідча відписала, що не може надіслати необхідні документи до інституту, оскільки в мого сина нібито не було трудового договору. Але ж у Володі був трудовий договір! Документ долучали до справи. У мене є примірник. Договір визнаний обласним управлінням Фонду соцстрахування. Володя працював там 2,5 року. А слідча приховує… Власник підприємства стверджує, що на час трагічних випадків не проводилося будівництво, мовляв, зводили будівлі упродовж 1952-2012 років. Насправді господарські будівлі споруджують на «Колосі-2» з 2016-го року. Маємо карти з супутника, які засвідчують це. Слідча не допитала деяких працівників, які були свідками загибелі мого сина. Правоохоронні органи вперто не хочуть об’єднувати справи щодо загибелі Володі і Андрія, хоча вони загинули на одному підприємстві і за однакових обставин. Одна справа у Теребовлі, інша — в Тернополі. Ми зверталися до керівництва обласної поліції, але нас не чують… Доки в Україні буде таке беззаконня?..

«На будівництві порушено вимоги безпеки»

— Розслідування кримінальних справ щодо загибелі двох молодих людей на підприємстві «Колос-2» ведеться неналежним чином, відбувається затягування, яке не стосується кримінального процесу, — наголосив адвокат Володимир Твердохліб.

— Це і надумані експертизи, для яких не вистачає належних документів, і роз’єднання кримінальних справ. Андрій Михасик загинув, впавши на будівництві з висоти, але в документах поліції вказано, що це… невиробнича травма. Є коментарі професорів права щодо визначення «виробнича і невиробнича травми», тому слідчі повинні звернутися до фахових джерел. Якщо людина прийшла працювати на підприємство, навіть якщо б вона не мала трудового договору, але була допущена до будівельних робіт, то вже брала участь у виробництві. Коли до мене звернулася мати загиблого Андрія Михасика пані Марія для правової допомоги, було виявлено, що акт про нещасний випадок у їхній справі оформлений майже через рік (!) після загибелі хлопця. Досудове слідство по-своєму трактує два нещасні випадки на підприємстві. Натомість чітку відповідь дає акт щодо загибелі Володимира Солтиса від 12 липня 2018-го року: «Причиною настання нещасного випадку є порушення вимог безпеки під час виконання робіт на висоті, які виконуються за нарядами…» Вказано в акті й про незабезпечення різноробочих під час виконання робіт на висоті засобами захисту, непроведення цільового інструктажу, допуск працівників без спеціального навчання, незабезпечення робочого місця на висоті страхувальним канатом. Так, цей злочин не є умисним, але ті, хто його допустили, не виконавши вимог закону «Про охорону праці», допустили повторну загибель людей на підприємстві. Двоє товаришів, які працювали на ТОВ АП «Колос-2», загинули впродовж року, і за це ніхто не покараний. Минуло більше двох років, як загинув Михасик, але нікому досі не оголошено підозри. Як представник потерпілих звертаюся через ЗМІ до Генпрокурора України Руслана Рябошапки, щоб він витребував ці кримінальні провадження і надав належну оцінку діям правоохоронців. На теребовлянському підприємстві стався злочин проти особи. Загинули двоє людей і це може бути навіть трактовано як вбивство з необережності. Стосовно експертиз, то слідча відправляла матеріали до Київського НДІСЕ, не долучивши 11 (!) важливих документів. Це неприпустимо!

Як представник потерпілих я повинен би підтримувати обвинувачення, але як підтримувати, якщо його нема? Разом з двома матерями загиблих наполягаємо на об’єднанні справ, адже є системність — сталося дві загибелі на одному підприємстві, проте нам відмовляють. Прокуратура не здійснює належного процесуального керівництва в розслідуванні, хтось свідомо затягує розкриття злочину. Очевидним є зовнішній вплив на слідство, це нас непокоїть.

«За мовчанку пропонував гроші… ексгенерал»

— Торік слідча запевняла, що винним невдовзі оголосять підозру, але це були лише порожні слова… — ледве стримує емоції Любов Євгенівна. —  За загибель мого сина і Андрія Михасика повинно відповісти керівництво підприємства «Колос-2», яке не забезпечило їх необхідним спорядженням під час будівництва, не подбало про безпеку працівників. Степан Никеруй уклав угоду з підрядником Юрієм Парамеєм, який не мав дозволу на висотні роботи. Це злочин! Чи Никеруй усвідомив свою відповідальність і подбав за працівників після загибелі Михасика? Абсолютно ні. Помили кров і далі працювали… Нині вони заминають справи, бо бояться тюрми. До мене через знайомих, учасників АТО зверталися певні люди, щоб я взяла гроші, бо задалеко зайшла, почала «копати» з адвокатом.

Навіть колишній генерал пропонував домовитись. Я на таке не погодилася. Пропонували від 60 тисяч доларів і більше. Своїх дітей я ніколи не продам! У мене п’ятеро дітей, Володю досі вважаю живим… «Купите своїм дітям квартири», — переконували мене погодитись на гроші. «Дякую… Вони вже купили моєму синові «хату» на цвинтарі…» — відповіла. Окрім того, нам надходили погрози, ми заявляли про це в поліцію, але ніхто навіть не брався розслідувати. Влітку хтось підпалив сіно в садку біля нашої хати… Можливо, це залякування, щоб я замовчала… Але я не зупинюсь! Скільки в мене вистачить сил, буду добиватися справедливого розслідування загибелі мого сина. Винні мають бути покарані, щоб подібне ніколи не повторилося.