Після феєричного матчу в Харкові між “Шахтарем” і “Зорею”, який засвідчив, що наш футбол навіть в його нинішньому, далеко не найкращому стані, здатен створювати видовища, а не занудливу 90-хвилинну біганину на полі, чергову тему для роздумів підкинула гра ще одного нашого лідера — “Динамо”. Власне, назвати київський клуб лідером нині можна лише зі значною дозою умовності. От і перед грою з “Десною” недавно призначений старий новий  коуч “Динамо” О. Михайличенко сказав щось на кшталт того, що готуватися треба дуже серйозно, адже грати доведеться з одним із лідерів чемпіонату. Якщо Олексій Олександрович просто дозволив собі легенько поіронізувати — це одна справа. Якщо ж ставлення до команди з Чернігова справді настільки шанобливе, то… можна привітати “Десну” — вона таки помітно прогресувала. Або ж констатувати невпинну і нічим не стримувану деградацію “Динамо”, яка, зрештою, триває вже не один рік. Такі речі періодично  трапляються з різними командами в різних країнах. Де нині, скажімо,  “Гамбург”, володар Кубка чемпіонів 1983 р.? Уже другий сезон скніє у Бундеслізі-2. А де англійський “Ноттінгем Форест”, який вигравав цей трофей двічі поспіль — у 1979 і 1980 рр.? Ніяк не може виборсатися з глибин Чемпіоншипу — другого за рангом англійського дивізіону. На тривалий час залишала Серію А “Парма”, дворазовий володар Кубка УЄФА і ще одного разу — Кубка Кубків. Причини цих падінь були різними; іноді вони справді нагадували стрімке піке, а іноді — повільне, але неухильне сповзання додолу. “Динамо”, здається, віддає сентиментальну перевагу другому шляху — очолювана переважно своїми колишніми зовсім непоганими гравцями команда вже починає забувати, як воно — грати в Лізі чемпіонів, та й у Лізі Європи завела неприємну звичку поступатися в рідних стінах  «грандам» на кшталт чеського “Яблонця”…

Новий сезон ще під орудою О. Хацкевича команда розпочала із вкрай незадовільним ігровим станом цілої групи провідних виконавців, внаслідок чого вже з перших турів вималювалося традиційне останніми роками відставання від “Шахтаря”. Виліт від “Брюгге” в кваліфікації до Ліги чемпіонів став навіть для  терплячого хранителя динамівських тренерських традицій І. Суркіса останньою краплиною — білоруському фахівцеві сказали “Да пабачэння”. Однак повернення на тренерський місток О. Михайличенка не розворушило команду, як буває в таких випадках. Якщо відверто, тренерський хист висококласного в минулому футболіста (а сезон 1988 р. у його виконанні взагалі був феноменальним) викликає величенький сумнів. Пригадується, після того, як збірна України під його орудою поступилася у плей-офф до Кубка світу-2010 грекам (0:0 на виїзді та 0:1 вдома), відбувся “розбір польотів” у федерації. На ньому Михайличенко не знайшов сказати нічого кращого, ніж те, що у групі команда виступила цілком гідно, поділила очки з хорватами і англійцями… Ну, а що не вдалося здолати впертих еллінів (за абсолютно невиразної гри) — то це, мовляв, цілком випадково… Може, і через таку тодішню  аргументацію повернення Михайличенка до керма “Динамо” особливого ентузіазму не викликало, і, на жаль, тренер одразу ж наче заповзявся підтверджувати цю думку. Бліда нічия з “Олімпіком”, втрачена перемога у грі із “Зорею”  і, нарешті, домашня поразка від уже згаданої “Десни” — за абсолютно безалаберного захисту, анемічної середини поля і нападу, який може називатися таким лише номінально… Припускаю, після матчу з “Десною”, в складі якої відзначився голом і загалом зрілою, впевненою грою В. Калитвинцев, знову полетить каміння в бік селекційної служби “Динамо”, яка збирає те, що погано лежить, або  мало кому потрібне у футбольному світі (виняток — Вербіч, який нині теж різко здав), у той час як сина капітана потужного “Динамо” кінця 90-их років тренери команди регулярно “вибраковували”. Ось тепер він їм і віддячив…

Схоже, таки не іронізував О. Михайличенко, говорячи про “Десну” як про одного з лідерів чемпіонату, а наче у воду дивився і щось передчував. Цікаво, чи немає у нього й інших, висловлюючись науковим стилем, асоційованих передчуттів? Зокрема, стосовно тривалості свого перебування на посаді головного тренера команди “Динамо” (Київ). Пригадуєте, як гриміла ця назва в 60-их, середині 70-их і 80-их а також в кінці 90-их?

А тепер — тільки спогад…