Річ у тім, що зелена садиба і ставок із виглядом на мальовничі краєвиди постали на обійсті, де колись мешкала знана в селі молочарка. На честь колишньої господині й назвали відпочинковий куточок. Пані Тетяна була працьовитою і активною — тримала пункт збору молока, тож на її подвір’я щодня приходили з бідонами мешканці Шибалина. Затишна місцина має особливу атмосферу — тут і нині людно й гостинно.
Кілька років тому подружжя Любов та Іван Волошини купили опустілу стару хатину з городом, де колись жила молочарка. Спершу поставили там теплицю — взялися вирощувати овочі. Згодом викопали ставок, а за тим звели будівлю, в якій відкрили заклад харчування, а також облаштували кімнату для гостей. В екосадибу приходять відпочити як місцеві родини з дітками, так і мешканці Бережан, щоб побути подалі від міської метушні.
Подружжя Волошинів має троє дітей — сина Андрія, доньок Оксану та Олександру, а також — невістку і зятя. Всі дружньо працюють біля садиби, щоразу щось удосконалюють, спільно розвивають родинний бізнес.
— Купивши це обійстя, ми вирішили хоч трошки зберегти його історію, — розповідає пані Любов. — Почистили територію, поставили теплицю. Потім син захотів викопати озерце. Збудували хатину на воді. Діти з батьками приходили до нас купатися, просили відкрити локацію для відвідувачів, щоб люди мали куди прийти випити кави, з’їсти морозиво. Так виникла думка відкрити невеличке кафе. Раніше я 15 років працювала в Австрії. Певний час трудилася в піцерії, освоїла тонкощі цієї кулінарної справи. Захотіла й вдома пекти піцу. Порадилися з рідними, купили обладнання. Так помалу почали розвивати наш заклад. Син запустив форель у ставок — запікаємо для гостей рибу. Офіційного відкриття садиби ще не було, бо багато чого хочемо доробити. Проте у нас завжди є відвідувачі, яким дуже радіємо. Хтось хоче відсвяткувати день народження, хтось — хрестини, хтось збирає вечірку. В час війни нема гучних застіль, але всі відчуваємо потребу в спілкуванні.
Торік в екосадибі «У Тетяни» за сприяння БФ «МХП — Громаді» організували свято для дітей захисників і дітей із родин переселенців. Пані Любов виграла мікрогрант для облаштування тераси біля екохатини.
— Виїжджати за кордон не хочемо, тому розвиваємо родинну справу, — каже господиня садиби. — Щоденно закачуємо рукави і трудимося. Праця в селі — важка, але я вірю, що колись діти продовжать наші починання. Чимало коштів ми вже вклали в екосадибу, але кредитів не брали, вкладаємо вже зароблене і помаленьку розширюємось. Мріємо звести мініготель, щоб можна приймати більше гостей. Нелегко провадити бізнес у час війни, але нам ще нема на що нарікати, адже живемо у відносно спокійній області. З Шибалина на фронті нині багато захисників. Чим можемо спільно з односельчанами підтримуємо їх. Завдяки воїнам — наше щодення.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: екосадиба, зелений туризм, Тернопільщина, Шибалин