Упродовж трьох днів у Теребовлянській громаді побували з візитом французькі волонтери Каміль Бертрікс і Маріус Дідьє Фретулі. Приїхали гості із муніципалітету Пон-дю-Шато. Після вторгнення росії в Україну Каміль створила асоціацію «UAid63-Les Bougnats pour l’Ukraine» для допомоги українцям. Згуртувала довкола себе багато небайдужих французів. Волонтерка вже здійснила сім поїздок в Україну, зокрема, двічі побувала на Теребовлянщині. Основна допомога французьких волонтерів спрямована на підтримку українських захисників, а також — внутрішньо переміщених осіб і родин, які опинилися в складній ситуації через війну.

Місток між Пон-дю-Шато і Теребовлею

Каміль і Дідьє радо приймали на Теребовлянщині. Волонтери близько року співпрацюють із місцевим благодійним фондом «Чесна Україна», який очолює Любов Солтис. Водночас французи комунікують із керівництвом Теребовлянської громади. Навесні цього року міський голова Теребовлі Олег Продан разом із заступниками відвідав Пон-дю-Шато і підписав угоду про співпрацю із тамтешнім мером Патріком Перреном. Під час нинішнього приїзду французькі волонтери передали гуманітарну допомогу БФ «Чесна Україна», а також зустрілися із керівництвом Теребовлянської громади.

Щоб познайомити Каміль і Дідьє із Тернопільщиною, для них організували поїздку до Марійського духовного центру «Зарваниця» та до музею Йосифа Сліпого у селі Заздрість. Французькі волонтери долучилися до роздачі допомоги мешканцям Теребовлянської громади разом із БФ «Чесна Україна». Каміль і Дідьє також відвідали українських захисників у госпіталі. Разом із міським керівництвом побували на святі останнього дзвоника в ліцеї і на випускному ранку в дитсадку, взяли участь у культурному заході для дітей «Бібліоліто’2023». Для французьких гостей провели екскурсію Теребовлею.

Познайомила Каміль із БФ «Чесна Україна» Мар’яна Олійник із Золотників, яка працює за кордоном. Наша землячка супроводжувала цього разу французів в Україну. Перекладала онлайн всі зустрічі Ольга Манілова із Запоріжжя, яка багато років живе у Франції, але вболіває за Батьківщину.

— Торік навесні ми познайомились із Каміль у Польщі, — розповіла Мар’яна. — Я тоді там перебувала з маленькою донечкою. Французька волонтерка відправляла багато допомоги в Україну. Якось запитала мене, через який надійний благодійний фонд можна передати медикаменти. Порадила їй звернутися до волонтерки Люби Солтис, яка їздить на передову від початків війни. Каміль щиро вболіває за Україну. Докладає багато зусиль, щоб підтримати наш народ, щоб допомогти українським воїнам.

Українські гени у французького народу

У перші місяці вторгнення росії в Україну Каміль зустріла та допомогла знайти прихисток близько 400 українським біженцям. А згодом зібрала з однодумцями і відправила тонни допомоги у різні куточки України.

— Ми з донькою дивились новини про наступ росії на Україну, жахливі кадри бомбардувань розривали серце, — пригадує Каміль. — Думали, як врятувати українців. «Якщо хочеш, я можу віддати свою кімнату для біженців», — запропонувала донька. Так і зробили. Я зібрала гуманітарну допомогу і доправила в Україну, а звідти привезла десять українців. Поселила в себе вдома, потім підшукала їм житло. Взялася далі збирати допомогу. Постало питання створення асоціації. Волонтерство забирає багато часу, тож мені довелося звільнитися з роботи. Працювала я в фірмі, яка надає послуги у сфері безпеки. Я повністю присвятила себе допомозі українцям. У нашому департаменті поселились 700 біженців. До асоціації приєдналося майже 200 благодійників-французів. Основна допомога надходить від мерії.

У волонтерстві мене мотивує наша історична близькість: Україну сміливо можна назвати матір’ю Франції, адже королевою у нас була Анна — донька київського князя Ярослава Мудрого. Україна — європейська країна, її місце у Євросоюзі. Ваш народ нині захищає всю Європу, щоб зло не поширювалося далі. Українці — гостинні і добрі. Під час нинішнього візиту мене вразив патріотизм дітей і молоді, гордість за свою країну. Зворушила зустріч із військовими в госпіталі. «Станемо на ноги — повернемося на фронт, щоб захистити свою країну і перемогти ворога», — кажуть. Велика сила волі!
— Події 24 лютого зачепили мене. Проймав біль за Україну, — поділився пережитим Дідьє. — Ми розмовляли з мамою, яка пережила Другу світову війну. «Треба зупинити цей жах», — сказав я. «Так, бо найгірше, що може бути, — війна», — зітхнула матір. Тоді я вирішив допомагати українцям.

«Чесна Україна»: сотні поїздок на фронт

Благодійний фонд «Чесна Україна» заснований у червні 2014-го року для допомоги українським захисникам. Згодом теребовлянські волонтери розширили свій напрямок діяльності — підтримують потребуючі родини.

— Цінуємо кожного благодійника, який допомагає нам перемогти ворога в цій війні, — каже голова БФ «Чесна Україна» Любов Солтис. — Щиро дякуємо Каміль за її добре серце! Незадовго після початку вторгнення волонтерка взялася передавати медикаменти, засоби гігієни, продукти, спорядження для військових, а наш фонд доправляє на передову, в госпіталі. Частину гуманітарної допомоги роздаємо переселенцям і потребуючим місцевим родинам. Для перемоги України ще потрібно докласти чимало зусиль, тому підтримка європейських друзів дуже важлива. З 2014-го року співпрацюємо також із волонтеркою Марією Кубелко із польського міста Юзефув. Щиро допомагають отець Адам і отець Річард із Польщі. Торік пані Марія відправляла в Україну фури їжі й одягу, а ми роздавали переселенцям. Люди приїжджали без найнеобхіднішого, потрібно було кожного підтримати.

Наш фонд діє від початку війни в Україні. На Майдані у Києві пліч-о-пліч стояли багато теребовлянців. Я була там зі своїм чоловіком і сином. На наших очах відбувалися розстріли мітингувальників… Повернувшись додому, ми з теребовлянцями створили благодійний фонд, щоб допомагати воїнам. За ці роки ми здійснили сотні поїздок у зону бойових дій, через наш фонд пройшли тисячі людей. На Схід від початку їздили наші волонтери Галина Зелінська, Микола Мостовий, Олександр Кривокульський, Роман Дмитраш, Ігор Питак та інші. Всі ці роки величезну допомогу надає фермерська родина Алла та Андрій Стечишини. Активно допомагають при фонді волонтери Володимир Маркевич, Руслан Стасишин, Марія Чех, Галина Старковська, Ганна і Андрій Дідури, Марія Оліярник, Ольга Голик, Марія Солтис, Федір Балан, Михайло Бучинський та інші. Долучаються до збору допомоги на передову старости й мешканці сіл нашої громади. Співпрацюємо з волонтерськими спільнотами «Бункер С» і «Бункер С-3», з волонтеркою Лесею Серетною з БО «Платформа єдності». Лише разом ми — сильні й нездоланні.

Всі зусилля — для перемоги України

Теребовля і муніципалітет Пон-дю-Шато — міста-партнери. Наразі співпраця спрямована на потреби фронту, а після війни набуде іншого змісту.

— У квітні цього року ми побували в Пон-дю-Шато, зустрілися з їхнім мером і підписали угоду про співпрацю, — розповіла заступниця голова Теребовлянської міської ради Лілія Лотиш. — Французи хвилюються за ситуацію в Україні, щиро підтримують нас. Громада Пон-дю-Шато аналогічна за кількістю населення з Теребовлянською. Там мальовнича гірська природа. На мерії в перші дні вторгнення росії почепили український стяг, який досі майорить. Усе, що відбувається в місті, починається з міської ради. З різними питаннями приїжджають до адмінбудівлі. Керівництво муніципалітету доручає певному працівнику допомогти все вирішити.

Під час візиту в Пон-дю-Шато ми мали змогу відвідати місцеву школу, дитсадок, музей. Зустрілися із родиною біженців з України. Побували на фабриці з виготовлення ножів. Спілкуючись із французами, намагалися донести інформацію про війну в Україні. Але вони все добре розуміють, читають новини, тому активно допомагають нашій країні. Волонтерка Каміль робить титанічну роботу. Згуртувала мерів довколишніх містечок, щоб збирати якомога більше потрібної допомоги для України. «Ми повинні зупинити росіян, щоб вони не прийшли сюди», — щоразу нагадує. Каміль співпрацює із БФ «Чесна Україна», а наша міська рада — із мерією Пон-дю-Шато. Наразі ми зосередились тільки на війні, а прийде час, то будемо розвивати і культурний напрямок, і освітній, і медичний. Із французами з муніципалітету Пон-дю-Шато маємо багато спільного: у нас є віадук, у них — теж, у нас є замок, у них — теж. А найголовніше — спільне наше бажання миру в світі.