До масштабного вторгнення росії в Україну Наталія Вітушко спокійно мешкала з рідними у Запоріжжі. Вміє смачно готувати, тож мала багато замовлень. Її чоловік працював на підприємстві при металургійному комбінаті «Запоріжсталь», а дві донечки навчалися в школі. Торік їхнє життя кардинально змінилося. Чоловік пішов добровольцем захищати Запоріжжя. Наталя взялася волонтерити. Попри удари російських ракет сім’я певний час залишалася в рідному місті. Згодом жінка з доньками виїхала за кордон, а цьогоріч влітку вони переїхали до Тернополя.
— За якихось 50 кілометрів від Запоріжжя — лінія фронту, значна частина області окупована. Нині в нашому місті більш-менш спокійно, але бувало, що росіяни за день запускали по 20 ракет, — розповідає Наталя. — Ми ховалися в підвалах, сиділи, як на пороховій бочці… Залишатися в Запоріжжі — великий ризик. Хоча й в Тернопіль долітали ракети, але все ж тут безпечніше. Коли торік росіяни рушили в Україну, ми з доньками виїхали до Німеччини. Чоловік залишився вдома, долучився добровольцем до захисту нашого міста. Більше трьох місяців допомагав тероборонівцям, а потім його покликали на роботу. Підприємство відкрилося після перерви і взялося за відновлення енергосистеми. Чоловік часто виїжджав по справах у Західну Україну. Ми з доньками сумували без нього за кордоном, тому врешті повернулися. Наразі мешкаємо у Тернополі. Дуже люблю готувати, тому влаштувалася кухаркою в ресторані. У Запоріжжі я мала постійних клієнтів, які замовляли страви, готувала бенкетні столи. До Тернополя також переїхали наші друзі, спілкуємося з ними, підтримуємо одні одних.
Наталя продовжує допомагати захисникам на фронті. За кордоном згуртувала спільноту українців — надсилали необхідні речі на фронт. Нині разом із однодумцями збирає кошти і закуповує спорядження для воїнів.

— Холодає, захисникам на передовій потрібні спальники, генератори, теплий одяг, взуття, тож стараємося, чим можемо, підтримати своїх земляків із Запоріжжя, — каже жінка. — Щоб перемогти, треба гуртуватися і спільно продовжувати боротьбу з окупантами. Ми хочемо бути вільними, тому не маємо права втомлюватися, не маємо права опускати рук чи розчаровуватись. Ми жили щасливо у Запоріжжі, мали багато планів і сподівань на майбутнє, але на нашу землю увірвалися росіяни, забрали наш спокій, зруйнували мрії. Нині хочемо одного — щоб Україна перемогла, а ми всі повернулися додому.
Посилання на групу волонтерської спільноти Наталії Вітушко:
https://t.me/dopomoga_GEROIAM_zp_ua
Джерело: НОВА Тернопільська газета