Особливого значення цьому не надав — у нас кожен, в тому числі й студенти з Африки, вільні у виборі способів проведення часу і маршрутів пересування містом. Хоча ці троє, як виявилося потім, вибрали трохи дивне, як на мене, заняття…

Опинившись вже на протилежному березі річки, почув з місця, де ще недавно пробігав, якісь дивні звуки. Враження було таке, наче відбувається якийсь африканський чаклунський ритуал. Глянувши в напрямку, звідки долинало незвичне для нашої місцевості й, зізнаюся, трохи навіть моторошне виспівування, побачив отих самих трьох дівчат. Одна з них клякла на коліна й, нахиливши голову та заплющивши очі, щось промовляла, а дві інші в супроводі якихось ритуальних рухів тілом видобували зі своїх горлянок отой чудернацький спів. На тлі нашої природи це виглядало принаймні незвично. Настільки, що я припинив свій біг і десь хвилину стояв, немов укопаний, вражений цим видовищем. Вразило воно, як виявилося, не лише мене — літній рибалка, забувши про свою вудку, теж зачудовано спостерігав за таємничим дійством. Опісля ми з ним переглянулися і в унісон знизали плечима…
Я продовжив свій біг підтюпцем. Шаманські заклинання за спиною поступово віддалялися, а потім зовсім стихли. Вуха їх уже не чули, але в голові вони породили цілий каскад думок. Згадалися і наукові терміни “мультикультуралізм” та “культурний топильний котел”, і наше щире прагнення в Європу, яка вже починає потроху стогнати від засилля традицій і звичаїв, щедро занесених до неї численними іммігрантами-представниками інших рас…
В мене, можна сказати, цілком товариські стосунки з африканськими студентами, з якими спілкуюся на спортивних тренажерах в тому ж парку; декотрі з них охоче відгукуються на пропозицію дати прогноз результату футбольних матчів і взагалі справляють враження цілком адекватних, європеїзованих людей. І ці троє дівчат своїм виспівуванням зовсім не заважали мені бігати й не перешкоджали моїй самоідентифікації. Та все ж схожий на вудуїстський ритуал, зізнаюся, трохи спантеличив. А ще виникла суто гіпотетична думка: а що якби я раптом десь в Замбії чи Нігерії одягнув козацькі шаровари, вишиванку, взяв у руки кобзу і забрів у… ну, нехай не багатий на носіїв СНІДу та споживачів наркотиків, а якийсь звичайний район та й затягнув “Ой, чий то кінь стоїть…”
Цікаво, що було б?