Збуваються пророцтва,
коли вдвох
Спізнати таємницю
і порушити.
Хтось мусить бути винен
за потоп,
І гріх новий, і помилки
прогресу.
Як вберегти сучасних
Пенелоп
Від ширпотребу
почуттів і стресів?
Шляхетність роду
і базарність душ,
І три колони в замку
мармурові.
Та для очей –
Троянд весняний кущ,
А для надії –
Дві-три ніжні слові.
Обсядуть діти, клопоти,
плітки,
І нові зморшки вкриєш
шаром пудри.
Зітхнеш і позаплутуєш
нитки,
Хоча живеш розважливо
і мудро.
А хто загляне в очі?
Всі спішать.
Ну хоч курчат
висиджувать у чергах.
Сорочку прати мужу
і співать,
До щастя, мов сльозиночка, примерзнуть.
Сучасна жінка?
В серці білий цвіт
І сто рецептів,
аби зняти болі…
Розчеше гребінцем
суцвіття літ.
Хоч дві-три слові теплі,
Дві-три слові…
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: вірші
