“Якщо хочеться творити, то інструмент вторинний, — переконана тернополянка Ольга Закорчемна. — Адже продукуєш не вироби чи картини, а передусім творчі ідеї…” Чи не тому в її руках оживають і перетворюються на маленькі дива, здавалося б, звичайні речі, яким навіть найдопитливіший розум не вигадав би такої “інкарнації”:  старі джинси перетворюються у незвичайне та вишукане намисто, з різнокольорових клаптиків тканини та жмутків сіна оживають ляльки-мотанки і маленькі кумедні фігурки, шишки та гілочки у сумі дають оригінальний букет, що дивує своєю вишуканістю, а вже скільки несподіваних «інгредієнтів» поєдналися у розкішних вінках-оберегах, і не злічити! Гілочки та шишки, соснові бруньки, лавровий лист і палички кориці, жолуді та арахіс, лаванда і м’ята, горіхи, кавові зерна, дольки апельсина та грейпфрута… Але й це ще не все: зворушливо-кумедні сніговички-«сіновички», «валентинки»… теж із сіна, і з нього ж таки авторські ялинки —  мало того, що запаху-у-у-ущі, то ще й оригінальні та довговічні!

Рукотворне тепло та позитивна енергія, вкладені мисткинею в її творіння, так і просвічують з них, і цього не можна не відчути…  Не дивно, що вироби пані Олі вже знайшли своїх господарів у Франції, Хорватії, Німеччині, Польщі, Італії та Іспанії…

Все, що на полі колоситься, — для творчості згодиться!

Час уже і знайомитися ближче із авторкою усіх цих чудес. Інженер-програміст за фахом, мама трьох дітей за покликанням та майстриня за станом душі (а нещодавно вона цьому і документальне підтвердження отримала: звання майстра народних художніх промислів). Пані Оля обожнює творити прекрасне власноруч і переконана, що це під силу кожному. «У кожен виріб, створений власними руками, вкладена магічна сила любові, — каже жінка. — Власне, саме вона і робить цей виріб унікальним…»

Виробами з природних матеріалів Ольга Закорчемна займається уже понад два роки.

— Важко сказати, з чого усе починалося, — каже жінка, — бо у мене це не «починалося», а завжди було… (Сміється —  авт.) Не було якогось конкретного дня, коли я прокинулася і взялася до плетіння вінків-оберегів чи іграшок з сіна… Зате було дуже багато днів, коли ми з дітками гуляли і плели віночки, збирали і засушували букети, виготовляли з усього, що під руками, різних диво-тваринок. Будь-яка творчість починається з прислухання до себе.   Коли дітки трошки підросли, я зрозуміла, що те, що я роблю своїми руками, мені приносить задоволення. Я концентруюся, заспокоююсь, врівноважуюсь… Так, тіло втомлюється, очі печуть, спина болить, але ти наповнюєшся, наче тебе підлили. Бо ж працюєш з живою силою природи…

Усі друзі, знаючи, чим я займаюся, зносять мені додому різні «красивості»: колоски, кольорову квасолю, різні гілочки-шишечки. Іноді кажуть: «Ой, у мене тут на городі щось таке виросло і висохло, може, тобі в роботі пригодиться…» (Сміється —  авт.)  Зрештою, я й сама з кожної прогулянки, з кожної мандрівки везу додому оберемки усього… Буває,  замість «класичного» букета ошелешую чоловіка проханням наламати мені гілок з сосни чи ялинки або узагалі замовляю… копицю сіна! (Сміється —  авт.) Але мені направду це набагато значиміше і приємніше.

Люблять іграшки із сіна і дорослий, і дитина

Дуже люблю природні матеріали: гілочки, квіточки, шишки, сіно. Вони теплі, добрі, дихають, наповнюють добром… З ними дуже комфортно працювати. От, скажімо, сіно: наші предки добре знали його цілющі властивості – ним стелили підлогу, утеплювали хату, набивали навіть подушки і матраци… А коли треба було забавити дитинку, мама брала жмуток сіна, який був під рукою, і виходили пташечка, лялечка чи коник — проста і нехитра, проте така щира й тепла забавка… З сіна можна зробити будь-яку фігурку – ангела, птаха, дракона, кульки, ялинки, віночки. Сіно дуже пластичний матеріал, що „піддається” будь-яким рукам. Тут головне — мати „відчуття форми” та знати, що саме ти хочеш зробити. Мені приємно поділитися своїм умінням з іншими, навчити дітей, тому я й люблю проводити майстер-класи з виготовлення іграшок із сіна з мамами та малечею. Це такий релакс, арт- і ароматерапія! Сіно дуууже запашне, жоден синтетичний аромат із ним не зрівняється…

А ще й енергетично дуже добре, і коли дитина «крутить» його сама  чи в чотири руки з мамою, і їй вдається, то вона при цьому найщасливіша в світі…  Це саме той випадок, коли для дитини і заготовка та збір матеріалу — сіна — подія, і виготовлення іграшки — подія… А результат — узагалі ейфорія! (Сміється —  авт.)  І найприємніше — узяти взимку до рук таку іграшку, яка пахне погожим літнім днем, сонечком і пряною травичкою…

Віночок-оберіг: для краси й щоб дім беріг

Виготовленням віночків-оберегів я зайнялася, бо… відчула органічну потребу їх зробити. Шукала щось таке, що було б дещо більше, ніж просто прикраса. Так відкрила для себе обереги і так вони мені відкрилися…  Віночок-оберіг — виріб дуже енергозатратний: я вкладаю в нього максимум душевних сил.  Це така річ, яку не можу робити дуже часто чи на замовлення. Він повинен сам  «прийти».

Відоме твердження про те, що у кожній з робіт залишається частинка душі майстра, що їх створив, — не порожня риторика. Адже щоб зробити гарну прикрасу, потрібні не лише професійні знання і терпіння, а й відповідна атмосфера, і головне — хороший настрій. Творити красу можна лише тоді, коли душа сповнена позитивними емоціями. Згодом, даруючи цей виріб комусь, ви приносите не тільки екологічну та унікальну річ, а й джерело гарного настрою.

Віночки-обереги замовляють на новосілля,  на родинні свята, на Новий рік та Великдень чи просто для декору оселі. Кожен елемент вінка має свій символ. Я шукаю і вивчаю інформацію про кожен елемент, щоб знати властивості та вміти поєднувати. Узагалі, у виготовленні вінка-оберега важить усе: і як готуватися до роботи, і як і з чого та навіть у які дні плести! У цьому мистецтві ще дуже багато граней, які продовжують відкриватися мені…

Хочу, щоб усі розуміли, що з того, що нас оточує, можна зробити  щось цікаве. Наприклад, цьогоріч я, «граючись» із сіном, відкрила для себе чергове «ноу-хау» — «валентинки» з сіна. Їх найбільше оцінила моя середульша донечка Валентина. Узагалі ж для мене думка моїх дітей — і донечок, і синочка, —  важить дуже багато, тому вони та чоловік — перші «критики» для «новоспечених» виробів…

Ознайомитися з творчістю Ольги Закорчемної можна тут: facebook.com. А сама майстриня завжди готова поділитися своїми творчими знахідками із тими, кому цікаво самотужки витворити своє рукотворне диво.