Цьогоріч йому могло б виповнитися 79, натомість є — Вічність…

Він був великою людиною і великим Українцем. Важко охопити поглядом увесь той обшир творчості, який був щоденною потребою його душі. Відомий археолог, історик, краєзнавець, мистецтвознавець, фольклорист, етнограф, історик української культури, оборонець і будівничий Української церкви — усі ці іпостасі не вичерпують феномена Ґерети…

Ігор Ґерета, як ніхто інший, умів об’єднувати довкола себе людей. Тож не дивно, що і цього разу, навіть 15 років по своїй смерті, зібрав на вулиці Валовій сотні тернополян… Донька науковця Ярина, котра працює в експериментальній школі мистецтв його імені, розповідає, що батько колекціонував не лише картини, предмети українського побуту, рідкісні книжки й мистецькі раритети, а й друзів — завше творчих, талановитих, національно свідомих, людяних і підтримував їх, надихав на нові звершення. Мабуть, це вдавалося Ігорю Петровичу завдяки рідкісному дару — він зовсім не вмів заздрити людям, натомість умів щиро їх любити та усім бажав добра. Мабуть, тому й став справжнім символом тернопільської інтелігенції…

Міський голова Сергій Надал на пам’ятному віче зазначив: «Ігор Ґерета був символом тернопільської інтелігенції, взірцем українського патріотизму. Він був справжнім представником націонал-демократичного руху – людей, які творили українську державність.  Своєю працею він прославляв Тернопіль та Україну, був представником справжньої еліти нації, елітаризм якого вимірювався мудрістю, працею та любов’ю до України».