Понеділок, 17 лютого 2025
• У Збаражі злодій заліз у чуже авто і викрав барсетку • 10 тисяч гривень пропонував п’яний водій у комендантську годину • Німецькі волонтери передали обладнання для Тернопільського центру служби крові • Захисник тернопільської бригади одружився в музеї Юліуша Словацького • Тернополянка хотіла стати моделлю, а втратила 28 тисяч гривень • Протаранив прокуратуру: 20-річний водій не впорався з керуванням • Робочі місця для людей з інвалідністю створили у Чортківській міській раді • У Тернополі відремонтують будинок, пошкоджений ворожим дроном • ПЦУ відкрила чоловічий монастир у Почаєві • “Життя обірвалося в розквіті сил”. Біля Часового Яру загинув захисник із Тернопільщини • Юні спортсмени з Тернопільщини здобули перемогу на всеукраїнських змаганнях із лижних гонок • Посадовці з Тернопільщини будують бліндажі на прифронтовій території • У Тернополі англієць розбив вікно в поліції і пошкодив ліхтар • Зіткнувся з деревом… Фатальна аварія в селі Гермаківка • Два тернопільських борці здобули призові місця на чемпіонаті України з боротьби греко-римської • У Тернополі презентували фільм про батальйон «Свобода» гвардії Наступу «Рубіж» • У Тернополі хлопчик випав із вікна третього поверху • 16 тис доларів США – за допомогу в незаконному перетині кордону • За порубку дерев у заповіднику на Тернопільщині загрожує до п’яти років тюрми • Аварія у Тернополі: автомобіль збив 16-річну дівчину
Коли чоловік і син – на війні, рятує творчість

Опубліковано: 6 Вересня о 17:42 5


Ірина Ніколюк із села Сураж Шумської громади завжди прагнула займатися творчістю. У щоденних буднях багатодітна мама завжди знаходить час на заняття, яке їй до душі.


Коли чоловік і син Діти виросли, дехто вже має власні сім’ї. Найстарший син Василь навчався на зварювальника. Він має нахил до малювання, творить технікою графіті. Середущий Вадим – за кордоном. Молодший Сергій пішов добровольцем на фронт. Прикладом для нього став тато Ігор, який із 2015 року служив в АТО, а з перших днів повномасштабної війни знову став на захист рідної землі. Як згадують побратими, Ігор – АГСник від Бога. На жаль, з 15 грудня 2022 року чоловік зник безвісти. Син Сергій служив у Національній гвардії України, тепер звільнився, – пише “Сільський господар”.

Зростає у родині й 15-річна донечка Юліана. Вона теж малює картини, правда по номерах, створює їх із мозаїки. Першу склала Божу Матір для тата. Багато малює вночі, коли не може заснути.

Ще з дитинства любила це мистецтво й мама Ірина. Цей хист перебрала від свого тата. Мріяла навчатися на художницю, проте мама її відмовила: «Ще з дитинства любила розмалювати палітурки у книгах, які мав мій дідусь Федір Ковальський – в’язень концтаборів. Він не раз мамі казав: «Дивися, уже художник з’явився». Адже я усі книги розмальовувала».

Згодом Ірина навчалася у Львові на оператора поштового відділення. Працювала начальницею пошти в Угорську, Цеценівці, Рохманові, Піщатинцях, Катеринівці. А потім перебувала у декретній відпустці.

Багато перипетій траплялося у житті жінки. Тож взялася за творчість – це відволікає від неприємних думок. Жінка відпочиває, коли створює свої шедеври. У її доробку – вироби зі шпагату, мішковини, шишок. Створює ялинкові вироби, обереги, прикраси на пасхальні та спасівські кошики, свічки, колечка, кольє, ляльки-мотанки, квіти з цукерок, букети.

Коли Ірина отримала повідомлення, що чоловік зник безвісти, аби заспокоїтися, почала створювати квіти з італійського гофрованого паперу, з цукерками і без них. Бувало, засиджувалася до ранку, бо не спалося.

Коли працювала у лікарні у Тернополі, почала створювати обереги. Цим мистецтвом займається кілька років. Переконана, що її вироби мають велику силу. Передавала майстриня свої обереги для військових на передову. І каже, що він має бути у кожного українського воїна. У її чоловіка та сина Сергія завжди був оберіг від ворожих куль. Жінка і тепер спілкується з побратимами Ігоря. Передає їм ласощі та необхідні речі.

Ірина розповідає, що часто ідеї для нового виробу черпає із соцмереж, додає щось своє. Її роботи не повторюються. Дарує працю своїх рук у храми рідного села. Часу на виготовлення виробу йде багато, все залежить від складності.

Багато своїх виробів майстриня дарує рідним і друзям. Красувалися вони на виставці народної творчості у Шумську та під час фестивалю «Братина».

Ірина Ніколюк вкладає у творчість частинку душі та енергії. Ніжний букет квітів, створений жінкою, чарує око.

Тож нехай кожна творча робота дарує їй відчуття радості, надихає творити далі, шукати нові ідеї та втілювати їх у життя. Нехай в Україні настане довгоочікуваний мир і родина збереться у рідній домівці у повному складі. Це – найзаповітніша мрія мисткині.

Мар’яна ПАРАЩИНЕЦЬ


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

У Збаражі невідомий викрав із салону автомобіля барсетку з документами та грошима, а також банківською карткою...


Рубрика: , , Опубліковано: о 11:03


За 10 000 гривень п’яний водій намагався уникнути покарання за керування автомобілем у нетверезому стані...


Рубрика: , , Опубліковано: о 10:40


До Тернопільського обласного центру служби крові днями завітали німецькі волонтери з організації «Peace and Love Transports»...


Рубрика: , Опубліковано: о 12:59


Боєць тернопільської 105-ої окремої бригади територіальної оборони під час відпустки одружився з коханою Ольгою...


Рубрика: , , , Опубліковано: о 20:29


До працівників Тернопільського районного управління поліції звернулася 19-річна мешканка обласного центру...


Рубрика: , Опубліковано: о 12:13



Теми дня
12 Лютого
11 Лютого
6 Лютого
5 Лютого