Маріанна Лович добре знає нічний Тернопіль. Так-так, саме нічний, а ще — новорічно-різдвяний. У свій час, працюючи у Тернополі журналістом і фотографом-фрілансером, дівчина часто гуляла містом саме вночі, кидаючи таким чином виклик самій собі, переборюючи свої страхи, міркуючи про несподівані повороти і подарунки долі. Сьогодні Маріанна зізнається «НОВІЙ…», чому, будучи у Львові, ностальгує саме за Тернополем…

— «Коли світ спить – добре дихати…» Цей рядок з поезії Богдани Матіяш найкраще пояснює мою любов до ночі. А в Тернополі, коли в мене було багато часу бути наодинці з собою, цю пору доби полюбила ще більше, — розповідає Маріанна. — Уночі добре писалися різні речі: вірші, влучні рядки, есеї, спогади, а коли випало таке космічне явище, як Супермісяць (коли Місяць найближче до Землі), це було 19 березня 2011-го, захотілось написати невелику теплу історію, ввівши в її сюжетну лінію цей факт. І поки я її писала, з’явилося ще кілька ідей для продовження. Я не могла закінчити напівслові і поволі почали з’являтися розділ за розділом… Так і закрутилася “Аристократка”, наразі так і недописаний твір, місцем народження якого завдячую Тернополю. Тепер вночі я сплю, бо вдень потрібна свіжа голова для роботи.

— Чому саме вночі гуляли містом? Тому, що менше людей і є можливість запам’ятати його краще? Але ж у темряві нестрашно було?

— У дитинстві я боялась темряви, бо темрява – це невідомість, яку не завжди можеш пояснити. Коли подорослішала, то темрява вже не викликала перестороги, навпаки, стало цікаво її досліджувати, щоб зрозуміти, чи справді варто її боятися. Так, попри все абстрактне уявлення про цей термін, я розуміла, що ніч — не найкращий час для прогулянок містом, але це мене не зупинило.

— З ким, на вашу думку, трапляються дива у новорічно-різдвяні дні?

— Кажуть, що диво — це те, на що ти заслуговуєш, хоч і не завжди цього очікуєш. Тому диво для мене – це такий собі приємний бонус-премія. І, безперечно, якщо ти відчиняєш двері для дива — воно заходить.

— А з вами дива у Тернополі траплялися?

— Те, що для декого — диво, для іншого — просто збіг обставин. Для мене дива — це нові знайомства та емоції, несподівані повороти подій, усіх і не перелічиш.

— Які стосунки вважаєте найкращими і найоптимальнішими?

— Кожен обирає свою модель взаємин. Для мене — це однозначно партнерство, де обоє мають місце для особистого, творчого, кар’єрного зростання, де обоє слухають і чують одне одного.

— Ви були заміжньою. Як, на вашу думку, творча жінка краще реалізовує себе — у сім’ї, будучи на самоті, чи, може, сім’я жінку поглинає повністю?

— Так, заміжньою була ще в роки студентства, але це не заважало ні творчості, ні роботі. Оскільки за освітою я журналіст, то почала працювати дуже рано і паралельно з навчанням це займало більшу частину доби. З колишнім чоловіком через це конфліктів не було, він жив за таким же графіком. Дорослішаючи, я завжди виставляла пріоритет у стосунках — мій обранець має ставитися з розумінням до моєї творчої діяльності.

— Які вчинки чоловіків здатні вас зворушити і чому?

— Коли пообіцяв щось — і таки зробив, бажано — не в наступному житті.  А ще — рішучість, вміння брати на себе відповідальність, коли зле – просто обійняти без зайвих слів.

— Можна залишатися собою у коханні, коли частиною життя стає інша людина?

— Так, можна. Людина тебе або приймає, або ні. Третього не дано. А про все інше можна поговорити і зрозуміти.

— Ви часто робите фотозйомки серед снігів. Так любите зиму? Чому?

— Взимку я народилась і це хороший для мене час, який я називаю “перезавантаженням”. Те, що надумалось взимку, виливається в творчості та в роботі весь наступний рік.

— У вас яскрава зовнішність і ви вибираєте середньовічний одяг. Чому саме його? Де відбувалися останні зйомки?

— Мої друзі з лицарського ордену паладинів займаються історичною реконструкцією періоду Середньовіччя. Я приєднуюсь до їхніх заходів та спеціалізованих фестивалів як фотограф, відповідно й сама перейнялась цією темою. Цьогоріч сама пошила собі костюм для щорічної “Зимової Варти”, яка проходила в с. Унів. Кожного року локація виїзду змінюється, складається сценарій заходу, є певна тема (відтворення історичної події чи побутових моментів з Середньовіччя), де кожен має свою роль. Мені дуже подобається бути частиною цих заходів, бо завжди повертаюся з добрячим зарядом натхнення.

— Чи правда, що руде волосся – це риса характеру?

— Коли мені було 12 і довжина власного волосся була така ж, як на фото, я була рудою. З часом моя коса набула русявого відтінку. Так тривало 10 років, але кардинальні зміни в житті увімкнули в мені прихильність до вогника у волоссі. З того часу я неодноразово змінювала кольори, навіть дуже кардинально, але все ж поверталась до рудого. Тому рудий – це характер.

— Які плюси і мінуси, коли багато уваги до рудоволосої?

— Спершу це деяка ейфорія, зміцнюється віра у власні сили, виникають нові творчі ідеї. За принципом маятника ця ейфорія вичерпує себе, а увага продовжується і може навіть дратувати. Тоді хочеться обмежити свій простір, не впускаючи в нього зайвих людей та слів. Такий собі барложний період, коли треба помовчати, щоб щось плідне сказати чи створити.

— Як нині залишатися собою? Чи сприяють цьому одяг і прикраси?

— Залишатися собою не так важко, головне — знайти оцю «себе» і зрозуміти, що з нею робити, не боятися своїх бажань, не боятися експериментувати та втілювати свої плани. Шалений ритм життя дає нові можливості, якщо ти готова рухатися, звичайно ж, не заганяючи себе, бо перевтомлена ти – явище не дуже привабливе. Зовнішній вигляд жінки має значення – хто би що не казав. Якщо ти маєш гарний вигляд і подобаєшся собі, це додає впевненості та притягує цікавих людей. Я люблю цікаві авторські прикраси і вдало підібраний одяг — у цьому теж проявляється характер.

— Чи були якісь труднощі через власну справжність у чомусь?

— Не всі сприймають прямолінійність. На початку знайомства з кимось її можуть сприйняти за нахабство або ж навіть показовість. Бувало, що цього лякались. Та це на краще, бо відразу видно, що людина не готова відповідати тим же і не треба витрачати свій час, щоб пересвідчитися ще раз.

— А якщо людина з часом змінюється, то вона вже не є сама собою?

— Всьому живому властиво змінюватися, але корінь залишається тим же. Головне — розуміти причину цих змін, почути, чи хочеш ти цього насправді, чи просто піддаєшся впливу.

— Світ обожнює оригінальність. А чи легко бути оригінальною? Що для цього потрібно?

— Є люди, які для того, щоб бути оригінальними, іншими словами — просто банально вирізнятися, «чіпляють» на себе всілякі яскраві атрибути, невластиву поведінку чи щось з цього арсеналу. Оригінальною бути легко в тому випадку, якщо це йде зсередини. Неординарна стрижка, поєднання кольорів чи навіть стилів — не копіювати, а побачити чи це твоє. Цікавість у такому процесі полягає в тому, що ти до кінця не знаєш, що вийде, і коли результат кращий, ніж очікуєш — почуваєшся на всі сто!