За крихітку Марічку Бандеру, яку після народження залишили у «Вікні життя», що в пологовому будинку Тернопільської комунальної міської лікарні №2, можна радіти! Нещодавно маля удочерили! Журналісти «НОВОЇ…» вирішили провідати дівчинку в обласному спеціалізованому будинку дитини, але там нам сказали, що вона вже… вдома. Інформацію про те, що в Марічки вже є сім’я, підтвердили у службі у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради. Щоправда, жодних подробиць не розголошують, щоб не нашкодити ні дитині, ні її прийомним батькам.

— Дівчинка була здоровою, її удочерили і ми тішимось за неї! Тепер вона проживає в повноцінній гарній сім’ї, де її люблять, — повідомила в. о. начальника служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради Ольга Солтис. — Її батьками стали громадяни України. Це все, що можемо сказати, щоб не порушити таємницю усиновлення. Ні область, ні населений пункт не маємо права сказати…

У Тернополі є два заклади для дітей-сиріт — це обласний будинок дитини, знаний у народі як «Малятко», і обласний дитячий будинок для дітей шкільного віку, що на проспекті Ст. Бандери. У цих закладах є дітки, які підлягають усиновленню, тож подружжя можуть їх прийняти у свої сім’ї. А загалом останніми роками є тенденція до зменшення кількості дітей-сиріт, тому їх охоче забирають у родини.
Марічці Бандері люди доброго серця подарували шанс на щасливе життя. Вочевидь, їй дадуть нове ім’я, щоб ніщо не нагадувало про перші її місяці без батьків. Новонароджену дівчинку невідомі залишили у віконці в пологовому будинку цьогоріч 13 травня. Це був перший випадок за вісім років існування «Вікна життя», коли у ньому залишили немовля.

Близько 22-ої години у приймальному відділенні залунав сигнал. Чергова акушерка підійшла до віконця і оторопіла: там лежало немовля, загорнуте в пелюшку, одягнене в шапочку. Батьків дитини правоохоронці не шукали, адже «Вікно життя» призначене саме для того, щоб там могли анонімно залишити небажану дитину.

Найбільше, що загрожує їм, — це туга за крихіткою. Вочевидь, матір дитини змушена була піти на такий крок через якісь складні обставини, безпорадність чи безвихідь… Бо як інакше можна відмовитись від своєї кровинки, виносивши її під серцем, привівши на світ абсолютно здоровою? Попри все, мати вчинила цивілізовано: не вбила маля, не викинула у смітник, не залишила на вулиці, а подбала, щоб воно жило, щоб за ним доглянули ті, хто зможе це зробити. У перші дні долею підкинутої дитини перейнялися краяни — приносили одяг, підгузники, суміш.

Протягом двох місяців біологічна мама підкинутої дівчинки ще мала можливість повернути дитину, підтвердивши батьківство за рішенням суду та аналізом ДНК. Та, вочевидь, вона цього не зробила… На щастя, швидко знайшлися люди з відкритим серцем, які захотіли подарувати дівчинці турботу і любов!