Це точно про наших героїв. Тетяна і Петро Ковалі зі Збаража – пасічники із багаторічним стажем, завзяті й працьовиті, як і самі Божі комахи. Для них бджільництво – не просто спосіб заробітку чи улюблене заняття, а філософія життя, яку вони сповідують уже понад 15 років. А ще у їхній сім’ї, як у вулику – четверо чудових діток, які роблять життя «медової сімейки» ще солодшим!
Мед їсти – у вулик лізти!
Рішення серйозно займатися бджільництвом прийшло до Петра Коваля цілком закономірно.
— Мені було б складніше не стати пасічником, адже це, так би мовити, наша родинна справа, – розповідає чоловік. – Почалось усе ще пів століття тому, коли якось взимку мій дідусь поїхав з братом по дрова у ліс. І, коли різали дерево, звідти потік мед. Так у дідуся в садку з’явилася колода з бджолами, а влітку, коли з неї вийшов рій, поставили перший вулик. Отож, дідусь почав тримати пасіку, а тому, що жив із того, що мурував хати по різних селах, за бджолами довелося доглядати бабусі… На жаль, я майже не застав дідуся – він помер, коли мені не було ще року. Часто приїжджаючи на хутір до бабусі, спостерігав за бджолами у чудернацьких вертикальних вуликах з соломи. Мене це завжди вабило – запахи і звуки пасіки, а ще те, що бабуся мені давала куштувати на смак ще тепле маточне молочко з маточників. А з цієї місцевості мед дивовижний – такого я не куштував більше ніде! Ще змалку я знав, що бджільництво – це не тільки мед, бо пасіка дає ще багато смачного і корисного – це і перга, і маточне молочко, і забрус, і прополіс…
По-серйозному займатися бджолами я вирішив десь у 9-ому класі – і практична, і теоретична база на той час у мене уже була: я перечитав усі книжки з бджільництва, які були у бабусі. Отож, улітку попросив батьків, щоб купили мені мій перший бджолиний рій – за ним спеціально їздили мотоциклом у сусіднє село. Пам’ятаю, як перший раз брався вже до свого вулика – страшно було туди залазити, але ж треба, бо ніхто, крім мене, цього не зробить. Через відсутність імунітету від кількох вжалень руки пухли аж до ліктя – було зовсім «не з медом», зізнаюсь чесно… (Сміється, – авт.) Але поступово все внормувалося, імунітет виробився, я розібрався що до чого, так все і закрутилося… Закінчивши школу, пішов навчатись у нинішній Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнології. Закінчив магістратуру із зооінженерії за спеціалізацією “бджільництво”.
Несолодкі проблеми «солодкої справи»
– Сам я з Львівщини, на Тернопільщину мене привело кохання – дружина Таня, яка на той час була ще студенткою, – каже пан Петро. – Тому, одружившись, я переїхав сюди разом із своїми бджолами… (Сміється, – авт.) Нині ми щасливі мати наш «Медовий хутір» на околиці Збаражчини – поміж полів, недалеко від лісу та далеко від цивілізації. Територія навколо пасіки буяє ароматним різнотрав’ям, тож «солодкий промисел» ведеться на славу. Наша пасіка на колесах– улітку, буває, мандруємо у пошуках цікавих квітів довкола. От відцвіла гречка і нині бджоли «працюють» над соняшниковим медом.
— У проміжках між вагітностями і годуванням діток я качала мед, – сміється пані Тетяна, яка поділяє «бджолярське» захоплення чоловіка. – Пригадую, як уперше їздила з чоловіком на пасіку, він мені усе розповідав, показував. Це все має пройти через серце… Це були неймовірні враження – наскільки бджоли унікальні й дивовижні створіння, яке надзвичайно організоване у них життя. Я була в захопленні від Божого творіння!
І найбільше радості приносить, коли люди, купивши у нас продукцію, пишуть захоплені відгуки – що приємно вражені смаком меду, бо досі такого ще не куштували… Або що це саме той смак дідусевого меду, яким він пригощав нас, онуків.
На нашій сторінці https://m.facebook.com/medvidkovalya/
– фото нашого «медового життя» і опис усього асортименту продукції: тут і мед та «довколамеддя», і власноруч зібрані та заготовані чаї, і коментарі вдячних покупців. Такі фідбеки від клієнтів та замовників надихають і додають сили! Тому що насправді бджільництво – важка праця. Бджоли люблять терплячих і роботящих, бо біля пасіки весь час є робота. Пасічники подібні до бджіл: рано встають і пізно лягають. (Сміється, – авт.) Нині, коли виходжу з хати і чую, як надворі гудуть бджоли, – мене переповнює така радість, така вдячність Богові… Ти розумієш, що твоя праця жива і не марна… Якщо зранку гудуть бджоли – отже, все добре. На жаль, нині реалії такі, що через різні шкідливі обприскування на полях гине багато бджіл, і це величезна проблема. Чоловік – голова Спілки пасічників Збаражчини, і вони часто стикаються з такими випадками. Цієї осені у нас загинуло дуже багато готових до зимівлі бджолосімей і навесні довелося докуповувати значну кількість бджіл та вчасно рятувати виробництво меду. Але якщо в когось таке стається улітку – це катастрофа…
Бджоли вчать будувати країну…
— Чого мене навчили бджоли? Вони показують, наскільки важливо бути соціумною істотою, – зазначає Петро Коваль. – Якщо ти окрема комаха, ти ні на що не можеш вплинути. А коли вас багато і всі працюють узгоджено, результат не забариться – всі захищені, мають корм і тепло… Так, бджоли вчать будувати країну! Вулик схожий на єдиний організм, а бджоли – окремі клітинки цього організму. А загалом бджоли – це символ недооціненості. Якби мед рекламували так, як рекламують, скажімо, кока-колу, літр меду коштував би далеко за сотню доларів. А ще прикро, що меду нині споживають дуже мало – менше літра на людину упродовж року. На жаль, у плані харчування мед не витримує конкуренції з популярними нині авокадо та іншими рекламованими продуктами здорового харчування – нині ними забиті-закладені відповідні прилавки, а от бджолиного пилку, якому вони програють за складом елементів, там не побачиш, на жаль…
Цінність меду в тому, що це найвище мистецтво природи. Адже пилок та мед зібрані з мільйонів квіток – найкрасивішого що є в природі. І з цього найкрасивішого ще й зібраний продукт – це свого роду їстівна картина. Кожна місцевість, як вино, має свій смак медів та пилку. Виявляється, краса може мати смак! І в цьому контексті мені бджільництво найбільше подобається. Бо це ще й запах вулика, вигляд їх “кімнаток”, сотні чудернацьких законів, за якими живуть і працюють бджоли. Ось ви би в повністю темному вулику знайшли вихід? Не кажучи вже про те, щоб у темряві будувати шестигранні комірки під певним кутом до верху з пластинок воску, які замість жиру виростають з тіла. Так, це важко, бо у вас всього двоє очей, а не п’ять, як у бджіл, і до того всього ви не вмієте літати!
Щодо нашої сім’ї, то ми смакуємо мед весь рік, щоразу з новими смаками – яскравий весняний, пахучий липовий, насичений гречаний, ніжний соняшниковий!

«Нашого меду немає хіба що в Антарктиді»!
— Понад 10 років наша продукція була на ринках Тернополя та Львова, і нею встигли посмакувати на всіх континентах, окрім Антарктиди. Мабуть, тільки там ще не їли наш мед – треба це виправити, передати нашим полярникам на станцію імені Вернадського слоїк ароматної та корисної смакоти, – сміється пан Петро. – У нас є багато різних друзів по різних країнах, які везуть наш мед за кордон.
– До речі, – захоплено згадує Таня і сміється, – у мене в друзях є неймовірно чудова дружина одного з полярників! Все, тепер таки точно наш мед побуває там 🙂 Нехай буде їм солодко і здорово! Асортимент нашої продукції доволі широкий і зовсім не обмежується одним медом – тут і продукти, що стосуються бджільництва: свічки з натурального воску, чаї, зібрані пліч-о-пліч з бджолами, продукція апітерапії – усе власного виробництва.
Мед – не лише десерт, а й ліки. Мед із гречки містить у собі надзвичайно багато легкозасвоюваного заліза, а соняшниковий “заспокоює” травну систему, липовий – нервову. Мед – це той цукор, який Бог задумав для своїх дітей. Надзвичайно корисний не лише мед, а й продукти бджільництва: так, у нас є покупець із важкою хворобою – розсіяним склерозом, симптоми якого полегшує вживання специфічного продукту бджільництва – трутневого гомогенату. А як не згадати про користь настоянки прополісу, яка діє набагато краще і заліковує рани ефективніше, ніж йод!
Наша мета – не просто виготовлення меду задля отримання прибутку. Ми прагнемо приносити цим користь людям та робити їх життя наповненішим. Зазвичай люди думають, що бджільництво та виготовлення меду – це відпочинкова справа, тоді як насправді це клопітка та нелегка праця, яка вимагає багато часу, сил, неабиякої уваги та турботи про комах. Для нас пасічництво є професією і улюбленим заняттям, а от багато пасічників, у кого пасіки менших розмірів, змушені займатись цією справою у вихідні, коли ви відпочиваєте. Ще цікавим всеукраїнським феноменом є нав’язана недовіра покупців до натуральності меду. Чогось ніхто не запитує, чи ці банани вирощені на гної, чи на міндобривах? А коли купують мед у пасічника, то запитують, чи там немає домішків цукру, обов’язково дивляться в очі, тримаючи руку на пульсі 🙂 І це трошки болить пасічникам, які люблять своїх комах-помічниць та виготовляють якісну екологічну продукцію.
На завершення: варто пам’ятати, що бджоли просто лише своїм життям приносять величезну користь людям і природі. Тому, купуючи мед, ви дбаєте не лише про себе, а й про природу, яка останнім часом дуже потребує особливої турботи.