Діти і війна, діти і сучасні виклики, діти і майбутнє… Серед багатьох відділень Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні є особливе — дитяче. Фахівці надають тут допомогу маленьким пацієнтам із різними психічними порушеннями і вадами. З особливою турботою, з надзвичайною відповідальністю, адже мова йде про осіб, які тільки починають жити. 

Дитяче психіатричне відділення — єдине на Тернопільщині, діє від початків створення медичного закладу — з середини минулого століття. Завдяки натхненній праці всього колективу з часу його заснування проліковано майже 35 тисяч дітей. Щороку тут проходять обстеження близько тисячі осіб з усієї області, а з минулого року також звертаються внутрішньо переміщені особи.
У затишному відділенні з євроремонтами та всім необхідним оснащенням є 50 ліжкомісць. Вік пацієнтів — від 3 до 18 років. З молоддю працюють психіатри, психотерапевт, психолог, логопед і педагоги. Головне завдання відділення — надання якісної та безпечної спеціалізованої медичної допомоги. Діагностика і лікування психічних розладів ґрунтуються на науково виваженій стандартизованій базі. Завідуюча дитячого психіатричного відділення Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні — Жара Наталія Тарасівна, психотерапевтка, психологиня, експертка з дитячої психіатрії.

— Батьки довіряють нам лікування дітей та підлітків із психічними порушеннями, тож стараємося допомогти, — розповідає Наталія Тарасівна. — За статистикою, кожна восьма дитина в Україні нині потребує допомоги психіатра. За кожним пацієнтом — історія його родини, батьківські сльози, лікарські роздуми, терпеливість сестер медичних та молодшого персоналу. Відрадно, коли вдається відновити здоров’я малечі, коли вона повертається до повноцінного життя, відчуває радість. «Щось не так з моєю дитиною…» — часто звертаються до нас батьки, відчуваючи безпорадність, а то й відчай. Спеціальне патопсихологічне дослідження допомагає визначити причини аномальної поведінки дитини, стан її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та особистості загалом.

Поряд із діагностикою здійснюємо психокорекційну роботу, яка включає такі основні види, як індивідуальна та групова корекція, психотренінги, консультації для сім”ї. Практичний психолог визначає проблемні зони розвитку дитини, досліджує порушення процесів та функцій, здійснює діагностику особистості дитини, надає необхідні рекомендації батькам. Робота логопеда передбачає обстеження та діагностику мовлення пацієнтів, проведення корекційної роботи, уточнення та розвиток лексичної сторони мовлення, формування граматичних умінь та навичок і розвиток фонематичних процесів. Педагоги відділення займаються не тільки педагогічною корекцією, але є активною підмогою в діагностиці захворювання, застосовують різноманітні методи роботи: арттерапію, казкотерапію, піскотерапію, ігротерапію, бібліотерапію, а також проводяться різні техніки із сенсорної інтеграції.

Лікування у відділенні охоплює комплекс заходів: раціональний підбір медикаментів, корегування мови, соціальне адаптування, різноманітні педагогічні прийоми, ігри, ручну працю, формування навиків самообслуговування. Діти, які тривалий час перебувають на лікуванні, проходять паралельно навчання за програмою загальноосвітньої школи. До психореабілітаційних заходів залучені висококваліфіковані фахівці, середній і молодший медичний персонал, які пройшли спеціалізоване навчання. У відділенні щотижнево проводиться засідання мультидисциплінарної команди в складі лікарів, логопедині, психологині, педагогів, медичних сестер, молодшого медичного персоналу. Обговорюємо шляхи та психокорекційні методи щодо вирішення наявних чи потенційних проблем у пацієнтів.

На внутрішній стан дітей та юнаків нині значною мірою впливають воєнні події в Україні. Дорослим важко впоратись із тривогами і хвилюваннями, а що казати про молодь, яка ще не до кінця сформована, шукає себе у цьому світі.
— Війна вплинула на всіх нас. Якщо із розумовою відсталістю у нас 10% пацієнтів, то з тривожними станами — близько 40%, — зазначає завідуюча дитячим психіатричним відділенням. — Комусь із дітей разом із батьками довелося утікати з-під обстрілів, хтось втратив домівку, хтось — рідних… Чиїсь батьки воюють на фронті, чиїсь виїхали за кордон. Війна перевернула звичне життя, поставивши перед нами надскладні виклики. Діти та підлітки — вразливі, тому їм потрібна підтримка і увага, а в деяких ситуаціях — допомога медиків. Самим батькам не впоратись зі складними станами.

Поділюся кількома історіями наших пацієнтів, які пов’язані з воєнними реаліями. Батько 12-річної Ангелінки з Тернопільщини — на передовій. Матір хвилюється, дівчинка та її сестричка — теж. Ангелінка настільки перейнялася, що за пів року схудла майже на 15 кг. Після тривалого лікування в нашому відділенні вона відновилася. Наш пацієнт Іванко торік переїхав із матір’ю з міста Енергодар Запорізької області. Їхнє місто досі окуповане росіянами. У Тернополі Іванко не відразу інтегрувався. Важко було перейти на українську мову в школі. Хвилювався за батька, який залишився вдома. Поступово почав закриватись у собі, піддався депресії. Матір водила його до психологів. Згодом звернулася у наше відділення. Фахівці провели із хлопчиком корекційну роботу, призначили йому медикаментозне лікування. Іванко працював у груповій терапії, познайомився з однолітками із родин переселенців. Почав поступово відкриватись, довіряти, співпрацювати. Підліток налагодив стосунки з матір’ю, знайшов нових друзів, почав відвідувати спортивні секції.
17-річна Катруся з Київщини жила в підвалі, бачила російські танки, вибиралась із рідними з окупації. На її очах застрелили родича. Все це негативно вплинуло на її психічний стан. Дівчинка перемінилася, її поведінка насторожувала рідних. Близько року ми лікували Катрусю. Наразі все гаразд із її здоров’ям.
Чим раніше батьки помітять порушення психіки дитини і звернуться до фахівців, тим ефективнішим буде лікування. Сучасні батьки, на жаль, мало спілкуються з дітьми, більше дбають про матеріальну складову. Діти живуть самі по собі. Власне тому батьки часто не помічають тривожних сигналів. Негативні суспільні явища та особисті проблеми іноді «поглинають» дитину, а витягти її назад буває важко. Та якою б не була ситуація, наші спеціалісти докладають зусиль, щоб маленькі пацієнти відновились. Війна об’єднала всіх: лікарів, пацієнтів, батьків. Маємо підтримувати одні одних у цей непростий час.