На Батьківщині відомого італійського композитора Джоакіно Россіні — в місті Пезаро — лунали українські пісні! Із 28 травня до 2 червня 2023-го року там відбувався Міжнародний фестиваль «Grandconcert». У мальовничому містечку на березі Адріатичного моря відзначили дні України. На запрошення організаторів на фестивалі виступив хор Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні. За професійне і зворушливе виконання українських пісень медикам із Тернополя подякував мер міста Пезаро і вручив спеціальну відзнаку. Хор психоневрологічної лікарні також отримав головний диплом учасника фестивалю. Тернополянкам щедро аплодували глядачі, які так чисельно зібралися біля сцени на центральній площі Пезаро. Наші співочі медикині передали своїм співом дух незламності українського народу. А ще хористки в Італії гордо підняли жовто-блакитний прапор. Це вже третій виступ колективу на великій сцені за кордоном. Хор Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні в попередні роки здобув найвищі відзнаки на міжнародних фестивалях у Болгарії і Туреччині.

«Хотіли піснею донести правду про війну»

Талановиті тернопільські медикині разом співають уже восьмий рік. Заснували хор при психоневрологічній лікарні в 2015-ому році з ініціативи генерального директора (головного лікаря) Володимира Шкробота. Керівник хору — заслужений артист України, диригент Святослав Дунець. На виступ до Італії їздило 13 медикинь — Марія Юрковська, Наталія Стецик, Марія Кореньовська, Наталія Побурко, Галина Матущак, Інна Равлів, Марія Кузишин, Олена Зозуляк, Анжела Тимчук, Марія Ласа, Мар’яна Герман, Наталя Шимків, Наталія Хмиз.

— У Пезаро відзначили дні України. Приємно, що про наш народ нині говорять на всіх європейських заходах. На фестиваль до Італії запросили хорові, вокальні й танцювальні колективи з усієї України. Наш ансамбль був єдиний із представників медичної галузі, — розповів керівник хору Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Святослав Дунець. — На фестивалі ми виконали патріотичні пісні — «Ой у лузі червона калина», «Сила роду», «Хай буде весна…», «Боже, Україну бережи». До болю зворушливими для кожного українця рядками намагалися донести до глядачів про війну в Україні. Після виступу до нас підходили й дякували українці, які мешкають в Італії. Були захоплені нашим співом й італійці.
Для нас організували екскурсію тамтешнім муніципалітетом. Пезаро — мала Батьківщина композитора Джоакіно Россіні. Цікаво було поринути у минуле давнього італійського містечка на березі моря, оглянути архітектуру.

До фестивалю ми з медикинями натхненно готувалися. Якщо зазвичай збираємося на репетиції по два-три рази на тиждень, то у травні співали майже щодня. Хористки відпрацьовували майстерність навіть під час обідньої перерви. І як результат — чудово виступили в Італії!
Вокальний колектив при лікарні — це можливість розвивати таланти, а ще — чудова нагода для живого спілкування. Українці — співучі, тільки в когось талант легко проявляється, а комусь треба допомогти його розкрити. Це добре розуміє генеральний директор Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Володимир Васильович — людина широкого кругозору, поціновувач мистецтва. Щиро вболіває за хор лікарні й підтримує. Пісня — джерело енергії в кожній справі. Чи це заклик до боротьби, чи заспокоєння, чи романтичний порив, чи вияв журби. Пісня супроводжує людину впродовж життя. У нинішній важкий час війни патріотичні твори надихають українців, дають поштовх, сповнюють оптимізмом наші серця.

«Такий прекрасний хор для лікарні — гордість!»

Учасниці хору Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні сповнені натхнення після фестивалю в Італії. Старша медична сестра третього психіатричного відділення Марія Кузишин із трепетом згадує поїздку.

— Виступ у Пезаро — особливий, адже нас там тепло зустріли українці, які змушені були з різних причин виїхати, нас щиро вітали італійці, — поділилася враженнями Марія. — Усім нам нині важко, бо в Україні — війна. Торік ми були шоковані наступом росії, стривожені, очікували на швидку перемогу, а нині — зболені, бо стільки вже всього пройшли, але водночас — незламні. Далеко від дому ще важче переживати всі ці події. Ми бачили сльози на очах українців, доторкнулися піснями до їхніх зранених сердець. Українська пісня — це душа нашого народу. Ми намагалися передати тепло і віру. Ми з колегами безмежно щасливі, що маємо можливість співати. Щоразу поспішаю на репетицію, бо там мене чекають, там мене приймають такою, якою я є. Часом приходимо втомлені, бо багато праці у відділенні, турбуємося про пацієнтів, а починаємо співати — наповнюємося. Дуже люблю українські пісні, особливо — ті, що мають історію.
У хорі я вже п’ять років. Колись співала в школі та в коледжі, але музичної освіти не маю. Для мене відповідально виступати як за кордоном, так і перед нашим рідним колективом. Дуже цінна для нас постійна підтримка генерального директора. Запрошують нас на конкурс або фестиваль, керівник обов’язково підтримує та мотивує. Коли ми у дорозі, він телефонує та цікавиться, чи все гаразд. Наш хор тримається саме на ініціативі керівництва лікарні. У нас вірять і це додає впевненості виступати на великих сценах. «Ви все чудово заспіваєте!» — підтримують. У нашій лікарні лунає пісня, а отже, обов’язково в закладі є душа!

Найповажніша учасниця хору — старша медична сестра відділення нейрореабілітації Марія Юрковська.
— Позитивні враження після фестивалю в Італії переповнюють, — радісно розповіла Марія Михайлівна. — Ми отримали спеціальну відзнаку від мера міста Пезаро. Нас радо вітали гості фестивалю, аплодували. Серед глядачів було багато українців. Підійшла нас привітати землячка із Чорткова, яка працює в Італії. Навіть у готелі, де ми мешкали, люди захоплено споглядали, коли ми вийшли у вишиванках. Коли чули, що ми — українці, висловлювали слова підтримки нашому народові. Дякуємо організаторам за незабутні враження. У хорі лікарні я співаю від початків створення. З дитинства дуже люблю спів. Пісня для мене — життя. У музичних рядках кожна людина переживає все те, що вирує в її серці в ту мить. Раніше я брала участь в самодіяльних колективах у Тернополі. Тепер знайшла себе в нашому лікарняному хорі. Радію, що маю можливість разом із талановитими колегами виконувати українські пісні. Керівник хору Святослав Дунець надзвичайно вимогливий, докладає максимум зусиль, щоб ми вдосконалювалися та виконували музичні твори професійно та гідно. Дуже багато уваги нашому вокальному колективу приділяє заступниця генерального директора Надія Фарійон. Дбають про всі організаційні моменти під час участі в фестивалях чи інших імпрезах. Такий прекрасний хор для лікарні — гордість! Ми даруємо слухачам українську пісню, ми бережемо дивовижну пісенну традицію нашого народу. Хочеться, щоб війна чимскоріше закінчилася і ми могли радіти і вповні насолоджуватися співом. Вірю, що все буде добре, що все буде Україна!