Уже майже місяць восьмеро українських велосипедистів, серед яких тернополянин Сергій Коновал, «педалюють» американським континентом. У рамках благодійного проекту «Чумацький шлях до Північної Америки» вони планують подолати 10 000 км за 100 днів — це 25 штатів, 435 міст США та Канади, це сухопутний простір від Тихого океану до Атлантичного! Команда велопробігу складається з ветеранів АТО, спортсменів та волонтерів. Стартували велосипедисти 22 травня із міста Лос-Анджелес (штат Каліфорнія) від пам’ятника жертвам голодомору в Україні. На щасливу мандрівку благословив їх український греко-католицький священик Ігор Кошик, що служить у США. У кожному місті українці зустрічаються з представниками нашої діаспори, місцевими мешканцями та владою. Закінчити велопробіг планують 24 серпня, в День Незалежності України, у Вашингтоні.

Американцям розповідають про Донбас та Крим

Велосипеди та величезні наплічники з особистими речами «чумаки» привезли з собою до США рейсовим літаком. Прилетіли до Нью-Йорка, звідки автомобілем їх доправили до Лос-Анджелеса (це понад 5 000 км). Дорогою вони завітали до посольства України в США, що у Вашингтоні, мали зустріч із нашим послом Валерієм Чалим. А далі — день за днем прямують до мети — крутять педалями, незважаючи ні на втому, ні на технічні труднощі.
— Проект «Чумацький шлях до Північної Америки» має на меті допомогти американцям та канадійцям відкрити сучасну Україну, а також поширити інформацію про реальні події на Донбасі та в тимчасово окупованому українському Криму, — розповідає Сергій Коновал. — Окрім того, хочемо об’єднати українців усього світу, презентувати інноваційні українські проекти та зібрати кошти для потерпілих у результаті війни на Донбасі. Ініціатором проекту був киянин Костянтин Самчук, який раніше вже організував два велопробіги: Європою (довжина 11 000 км) та Україною (2 000 км). У нашій команді більшість киян, окрім мене та Дмитра Трокіна, який із Херсона. Познайомилися ми через Фейсбук, об’єднали нас патріотизм і захоплення велоспортом. Щодня долаємо в середньому по 150 кілометрів, наразі позаду вже 2 500 кілометрів. Бюджет поїздки величезний, основний спонсор — Міністерство закордонних справ України, яке оплатило нам квитки в обидва боки, ще залишилося трохи грошей на поточні потреби. Щоб скоротити витрати до мінімуму, не зупиняємось в готелях, ночуємо або в наших діаспорівців, або в наметах, самі готуємо їжу на вогні. Спонсорами проекту є також компанії Київстар, SIL, facebike, dron, comache та багато інших, які посприяли нам певними речами, спорядженням, що знадобилося для мандрівки.

Вражаючі історії українців в Америці

«Велочумаки» намагаються якомога більше пізнати Північну Америку, зустрітися з цікавими людьми, щоб згодом поділитися враженнями з українцями. Долаючи тисячі кілометрів, мандрівники знімають на відео американські краєвиди, записують інтерв’ю. Невеличкі сюжети транслюють щонеділі на Громадському телебаченні. Учасники проекту показують, як живуть люди в маленьких та великих містах Північної Америки, розповідають про побут, дороги, культуру, стосунки, природу, архітектуру й багато іншого, що зазвичай оминають увагою звичайні туристи.
— У давнину чумаки мандрували на возах, а ми подорожуємо на велосипедах! Чумаки везли сіль, нині такий товар є повсюди, а ми веземо сувеніри із України та інформацію про нашу державу. Власне, тому ми обрали таку поетичну назву проекту — «Чумацький шлях до Північної Америки», — зазначає Сергій Коновал. — Враження від мандрівки неймовірні! Їхали ми через високі гори, через спекотну пустелю, крутили педалі під дощем та градом… Одного дня була температура повітря плюс 47, іншого — плюс 8. Були в Лос-
Анджелесі, на узбережжі Тихого океану, в Кремнієвій долині, в Сан-Франциско, Сакраменто, Портленді та Сіетлі, наразі — у канадському Ванкувері. Кожне місто відкриває щось неповторне, сповнює нас новими враженнями. У місті Сан-Хосе ми побували в компанії Google. Екскурсію нам провів один зі співробітників компанії — українець із Харкова, який
20 років тому емігрував до США. У Лос-Анджелесі ми зустрічалися із молодим українцем, який працює космічним інженером і є одним із ста кандидатів на відправку колонізації Марса. Наш земляк твердо вирішив полетіти у космос! Його натхненна розповідь та віра вразили усіх. Ми запросили його хоча б на короткій ділянці долучитися до велопробігу. Гостинно нас прийняв у своїй оселі колишній львів’янин, який 12 років тому виїхав за океан. У вільний від роботи час чоловік захоплюється електронікою, винаходами, створив робота-писанкаря, що творить писанки за принципом дії З-D принтера. Незабутні знайомства і з нашими емігрантами-волонтерами, які на чужині не забувають про рідну країну, відправляють сотні тонн матеріальної допомоги як воякам на Донбас, так і потребуючим верствам населення.

Ремонтував велосипед, клеїв взуття… скотчем

Під час велопробігу Сергій Коновал відсвяткував свій день народження у Сан-Франциско! Звісно, що без застілля та шампанського, бо в дорозі все по-спартанськи, зате побував із друзями у місцевому… тирі. Стріляв у мішень із зображенням повітряних кульок!
— Хочеться запам’ятати кожну мить, зафільмувати кожну зустріч, — каже Сергій. — Переповнювали емоції, коли «педалював» по голлівудській Алеї Слави, коли споглядав підвісний міст через протоку Золота Брама, що біля Сан-Франциско, вразили масштабами дамба Гувера — одна із найбільших на планеті, знаменитий Гранд-Каньйон — восьме диво світу. Американці радо нас вітають! Про нашу веломандрівку зняло сюжет американське телебачення.
Ну і що за подорож без пригод? Мало не щодня щось трапляється, та добре, що все обходиться. Ось у мене поламався велосипед, шукав у Ванкувері запчастини, довелося набігатись, та тепер усе гаразд. Ми усі налаштовані оптимістично: яка б не виникла проблема — вирішуємо разом і то «до завтра». Чимало разів ми падали із велосипедів — скоріш за все, через втому, адже спимо по 4-5 годин на добу, а цього не достатньо, щоб відновити сили. Але маємо графік і не можемо від нього відставати. Болять ноги, та помалу звикаємо до навантаження. А якось у мене порвалося взуття — підклеїв скотчем, ще підлив суперклею. «Чумаки» не скиглять — тільки вперед!