Жодних грошей, харчів та взуття — лише віра у людську доброту та власні сили — ось усе, що двоє друзів взяли з собою у дорогу. 26-річний Іван Онисько з села Сущин на Тернопільщині та його товариш Юрій Регліс із села Чижівка на Житомирщині поставили собі за мету дійти з Ужгорода до Харкова… босими. А ще — без грошей та речей, прихопивши з собою тільки зубну пасту з щітками, вишиванки і брилі. Епохальна “босонога” подорож розпочалася 9 липня в Ужгороді і завершилася після понад трьох місяців пригод 16 жовтня у Харкові.

Щоправда, це був ще не кінець… “Коли дісталися Харкова,  був 98-ий день і 1961-ий кілометр, — розповідає Іван Онисько. — Ми з Юрком — перфекціоністи, тому хотіли, щоб були круглі числа.  Довелося ще кілька днів ходити босоніж містом… Відтак подорож тривала 100 днів, а пройшли ми 2001 кілометр.”

У численних інтерв’ю хлопці зізнавалися, що під час такої “екзотичної” подорожі їх найбільше дивували і вражали люди: і грошима допомагали, і їжею, і на нічліг запрошували, і теплий одяг дарували, і добрим словом підбадьорювали. От тільки “взути” відчайдухів не вдалося нікому: незважаючи ні на стерті до крові ноги, ні на ранкові заморозки, ні на дощ зі снігом, Іван та Юрко йшли босоніж.

“Мені здається, за нас молилися люди або оберігали янголи-охоронці,  інакше не знаю як пояснити, що за весь час не було жодної травми, яка би нас зупинила”, — зізнається наш земляк.  Час від часу знаходилися охочі “за компанію” приєднатися до “босоногої подорожі”, а ще на початку мандрівки до хлопців “прибилася” собака, яку вони “тематично” назвали Босою.

Це вже не перша велика подорож хлопців. Вони — досвідчені мандрівники: Іван відвідав уже 28 країн світу, серед яких країни Західної Європи, Африки, Азії, а Юрій встиг побувати у 24 країнах Європи.

Іван за фахом філолог. Вивчав іноземну мову, працював перекладачем з німецької, гідом з активного туризму, велогідом у Криму, Карпатах, а також  у Кенії й Танзанії. Юрій –  управлінець, за фахом економіст. Познайомившись під час Революції Гідності, хлопці згодом потоваришували і почали планувати спільну мандрівку. Початковий план був пробігти Україною, але перспектива тримісячного мовчазного сопіння їм зовсім не посміхалася. Натомість вони вирішили не занадто полегшувати собі завдання – подолати шлях пішки, проте – босоніж. Звісно, це перша подорож такої довжини і в таких умовах в Україні. Хлопці йшли так званим “Вишиваним шляхом” – туристичним маршрутом з Ужгорода до Харкова, який пролягає через 10 областей. З великих міст пройшли Ужгород, Львів, Житомир, Київ, Полтаву…  Цією мандрівкою вони, як зазначають самі, намагаються популяризувати внутрішній туризм в Україні, а також подолати деякі стереотипи туристів щодо подорожей.

Про них писали чи не усі газети та знімали сюжети телеканали, що, сміються хлопці, значно полегшувало пошук ночівлі та їжі… За сто днів мандрування, зізнаються, жодного дня вони не були голодні…  І взагалі — “у сотень людей у десяти областях з’являлося бажання нам допомогти і підтримати, — каже Іван.

Всеукраїнський “босий тур” хлопців завершився — додому вони повертаються автостопом — але, зізнаються, у мріях вони знову в дорозі…