47-річний Олег Іванійчук із Бережан — один із трьох наших земляків, які були побиті 3 березня під час розгону наметового містечка під Верховною Радою. Прикриваючись нібито слідчими діями, правоохоронці побили з півсотні активістів, більшість з яких — ветерани АТО. Кадри, на яких героїв війни з Росією гамселять і ставлять на коліна, сколихнули всю країну. Через кілька днів на знак протесту проти таких безчинств влади учасники АТО та волонтери Тернопільщини прийшли в обласну адміністрацію та віддали свої військові нагороди. Акцію підтримали й в інших містах. Минулих вихідних столичні активісти пікетували будинок-фортецю міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, а наші заробітчани провели аналогічну акцію перед його віллою в Італії. «Ми не станемо на коліна перед корупцією!» — таким було гасло мітингувальників. На 18 березня у Києві запланований марш за відставку президента Порошенка. Нинішні події все більше нагадують події 2013-го. Порошенківсько-аваковська кліка відверто і нахабно провокує народ на новий Майдан.

Наркомани та алкоголіки… Чи Герої?

—  «Это тєбє за Майдан!» — гамселили нас спецпризначенці. Вони знали, що в наметовому містечку біля Верховної Ради більшість — добровольці АТО, люди, які пройшли Майдан, — розповідає Олег Іванійчук, керівник Бережанського підрозділу ГО «Спілка бійців та волонтерів АТО «Сила України». — Через порохоботівські ЗМІ суспільству нав’язали думку, нібито в наметах жили наркомани, алкоголіки, бомжі. Коли я ішов повертати державі медаль, спеціально одягнув міліцейську форму, щоб показати, що я ніякий не бомж. 28 років я працював в органах МВС у Бережанському та Підгаєцькому районах (був заступником начальника райвідділу міліції). У вересні 2013-го вийшов на пенсію, був учасником Майдану, згодом — заступником командира батальйону «Тернопіль», долучався до блокади проти торгівлі на крові. Те, що поїхав підтримати ветеранів АТО біля Верховної Ради, — це моя життєва позиція. Я ніколи не належав до жодної партії. І якщо хтось скаже, що мені за це щось платили, буду в сотні разів більше робити на благо держави. Наметове містечко на вул. Грушевського в Києві стояло з 17 жовтня, воно було організоване учасниками АТО і не мало стосунку до партії Міхеїла Саакашвілі «Рух нових сил», намети якої базувалися у Маріїнському парку. До безстрокової акції учасників АТО я долучився торік у листопаді, їздив при можливості на тиждень-другий. Над наметовим містечком майоріли синьо-жовтий та червоно-чорний стяги, партійних — не було. Протестувальники організували ГО «Рух визволення», керівником якої обрали Єгора Соболєва. Перед тим Соболєва звільнили з посади голови Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції. На вихідні в наметовому містечку збиралося навіть до півтисячі осіб — учасники АТО, волонтери, представники «Самооборони Майдану». Там жили Соболєв, Семенченко разом із дітьми. Коли були марші Саакашвілі, ми теж виходили як самостійна сила, оскільки лише спільними зусиллями можна подолати нинішню банду олігархів.

Я ніколи не належав до жодної партії. І якщо хтось скаже, що мені за це щось платили, буду в сотні разів більше робити на благо держави.

Серед вимог наметового містечка: зміна виборчого законодавства, зняття депутатської недоторканності, створення Антикорупційного суду. Розуміємо: якщо цього не буде, годі очікувати на якісь зміни в нашій державі, олігархи та корупціонери й далі сидітимуть біля державного корита. Свої вимоги ми подали до Верховної Ради і чекали. Коли прийняли закон про Антикорупційний суд, ми забрали частину наметів, так було б і після виконання наступних вимог. Ми діяли законно, у наметах не було зброї — це прекрасно знає поліція, але ж…

Де АТО: на Донбасі чи в Києві?

— В Україні триває війна, народ бідніє, а влада багатіє. Як тільки починається якийсь протест громадян, влада відразу каже бути тихенько, бо, мовляв, нападе Путін, — каже Олег Іванійчук. — Тільки виходять українці з вимогами, відразу на Сході починається стрілянина, припиняють акції — настає тиша. Це все домовленості. Правоохоронці готувалися до розгону наметового містечка під Верховною Радою. Влада не збирається виконувати наші вимоги, тому й нас прибрали. За день до зачистки наметового містечка комунальники ретельно прогорнули довкола сніг, ми зрозуміли, що буде штурм. Усю ніч ніхто не спав, ми були напоготові. Вранці на територію наметового містечка увірвалися силовики, кинули туди димові шашки… Аваковські «космонавти» жорстоко били людей, тягли по снігу, ставили на коліна… Квартал оточили подвійним кільцем, журналістів не впускали… Усе це робили показово, щоб більше ніхто не пробував рипатись. Влада хотіла показати, що якщо поставили на коліна учасників АТО, які багато зробили для збереження нашої держави, то зі звичайними громадяни вони взагалі не будуть рахуватися. На той час у наметах було з півсотні наших побратимів, а штурмували наметове містечко 2200 (!) силовиків. На одного протестувальника — 40 (!) правоохоронців.

То де у нас АТО: на Донбасі чи в Києві?! Фронтовика, дитячого письменника Микиту Кашницького, який був з нами, знімав все на камеру, побили, одягнули в кайданки. Інші хлопці потрапили до лікарні з переломами, один — із вибитим оком… Під час штурму мене затиснули в наметі, коли ж я вибрався, на мене накинулося троє силовиків, почали дубасити, один був із сокирою — замахнувся на мене, інший — різав обличчя щитом… Це нагадувало кадри про Другу світову війну: навколо німці, а посередині — полонені на колінах. Хотілося плюнути в обличчя виродкам.  «Я — офіцер міліції», — сказав я до них. «Ах так! То на тобі ще!» — і продовжили бити. Я був готовий до найстрашнішого. Вдарили кийком між очі, хлинула кров, я знепритомнів… Прийшов до тями у лікарні. Більшість поранених до лікарні супроводжував конвой, мене дивом доправили самого. Лікар порадив мені після надання допомоги якомога швидше забиратися з клініки. Мене вивели через чорний хід. Затриманих побратимів згодом відпустили, їх допитували як… свідків. Свідків?! Покалічених, з побитими головами?!.

У наметах було з півсотні наших побратимів, а штурмували наметове містечко 2200 (!) силовиків. На одного протестувальника — 40 (!) правоохоронців. То де у нас АТО: на Донбасі чи в Києві?!

Аваков може стати другим Берією

— Влада свідомо принизила героїв та ветеранів АТО. Силовики — це лише виконавці, у них є м’язи, а розуму — як горіхове зерня. Наказав Аваков — зробили. Саме Аваков має понести відповідальність за ці дії правоохоронців, бо він їх організував. Якби він був офіцером, то після цієї ганебної події мав би принаймні піти з посади, це би хоч якось врятувало йому честь, але ж він — барига і злочинець, ще до міністерського крісла проти нього було порушено сім кримінальних проваджень,  — обурюється Олег Іванійчук. — Якщо його не зупинити, стане другим Берією — почнуть пропадати люди. Після розгону наметового містечка Аваков публічно посміявся, генпрокурор Луценко та посіпака Авакова псевдожурналіст Шевченко заявили, що все відбувалося законно. Знайомі з Києва прихистили мене в себе на кілька днів, коли ж я дізнався, що учасники АТО і волонтери нашої області планують повертати нагороди, негайно приїхав до Тернополя, щоб підтримати їх. До поліції через побиття я не звертався, бо який сенс? Ніхто все одно нічого не буде розслідувати. Я не з тих, аби плакати. Буду далі боротися. Злочини Майдану й досі нерозкриті з тієї причини, що теперішня влада не хоче їх розслідувати, бо вийде на… себе. У правоохоронних органах залишилися колишні кадри, з колишніх «беркутівців» створено новий підрозділ, то кого притягувати до відповідальності? Вбивці Небесної Сотні нині служать Авакову під компроматом. Я був на Майдані з 1 грудня 2013-го до 21 березня 2014-го, пережив усі ті події. Невже тоді був правильний протест, а тепер — ні? Нинішня ОЗГ, що дірвалася до влади, була зацікавлена у тому, щоб повалити режим Януковича силовими методами. А тепер Порошенко боїться повторення сценарію. Луценко на Майдані у 2014-ому році закликав мітингувальників до зброї. Людей навмисне затягнули на Інститутську і розстріляли. Провокаторам Революції потрібні були герої. Вважаю, що тоді не було необхідності іти в атаку, не потрібні були такі жертви. Ми стримували піднесених духом юнаків, бо ж проти куль з дерев’яним щитом не повоюєш. За це нас називали провокаторами. Я теж ненавидів «Беркут», але знав, що таке операція «Хвиля»…

Ну і найгірше — зрада Порошенка. Іловайський котел, Дебальцеве — це сплановане знищення мотивованих добровольців.

Майдан — в голові кожного українця

— Коли почалася АТО, я вирішив іти на Схід. Звернувся до військкомату, там сказали, що не беруть таких, тож пішов добровольцем, — продовжує розповідь Олег Іванійчук. — Воював у складі батальйону «Тернопіль» з травня 2014-го до листопада 2015-го, був заступником командира. Звільнили мене за скороченням штату, але, думаю, їм просто не потрібні були добровольці. Ще в серпні 2014-го можна було відвоювати Донбас, але наша влада в цьому не була зацікавлена. Кожен командир був сам собі начальником. Одні військові рвалися в бій, інші — хотіли відсидітися, попиячити, повернувшись додому, отримати землю, медаль… Із добровольцями ще можна «кашу зварити», а з мобілізованими — важко. Як екс-правоохоронець я налагодив у зоні АТО передачу інформації, отримував важливі дані, але це нікому не було потрібно… Ну і найгірше — зрада Порошенка. Іловайський котел, Дебальцеве — це сплановане знищення мотивованих добровольців. Зрада Порошенка почалася відразу з його приходом на посаду. Усі «регіонали» залишилися при владі, досі не змінено ЦВК, повноваження якої закінчилися ще в 2014 році. Не так народ обрав Порошенка, як це була домовленість між олігархами. Порошенко обіцяв припинити війну, а люди тоді були готові чорту повірити, лиш би не проливалася кров. Українці вірили, що щось зміниться, але тільки ростуть могили… За чотири роки війни всі змирилися зі смертями на Сході, на похорони все рідше приїжджають представники влади. Спершу всі піарилися, а нині це нікому не потрібне, тільки заробляють на війні. Бізнес нашого «гаранта» у Росії процвітає. Уявіть, щоб під час Другої світової війни Сталін мав підприємства у Німеччині. Уряд Порошенка за чотири роки викликав у народу апатію до всього українського. Дійшло до того, що скажеш нині «Слава Україні!», то на тебе боком дивляться. Порошенко розуміє, що йому не вдасться перемогти на наступних президентських виборах, тож, мабуть, спробує провести дострокові парламентські, щоб мати свою фракцію у ВР і убезпечити свої інтереси. Але українці свідомі, не потерплять наруги… І не треба Майдану, Майдан — в голові кожного із нас.