Замість звичної фрази «Алло! Це ЖЕК?» у будинку, що на вулиці Довженка, 6а у Тернополі, кажуть у слухавку: «Привіт, Олеся!». Сучасна, енергійна жінка розуміється на діаметрі труб, знає все про вентиляційні шахти, може замінити лампу в під’їзді, пофарбувати дитячу гірку, висадити квіти, має у записнику номери телефонів сантехніків, електриків та комунальників. Олеся Чванкіна вже сім років працює головою правління ОСББ у багатоповерхівці, де живе зі своє родиною. Згуртувала мешканців і виборола для їхньої спільної оселі звання «Будинок зразкового утримання». Торік мешканці Східного масиву обрали її депутаткою міської ради. А ще Олеся очолює ГО «Жіноче коло Тернопілля».
— Олесю, ви вже стали обличчям руху ОСББ у Тернополі. Як усе починалося? Чи відразу погодилися взятися за господарку будинку?
— У мене такий характер, що завжди втілюю якісь ідеї. Моя сім’я поселилася в нашому новозведеному будинку однією із перших. Це був 2007 рік. Я тоді сиділа в декретній відпустці, гуляла з дитиною на вулиці й думала, що би де зробити, посадити. Мені дуже хотілося оживити територію біля будинку, покращити благоустрій. Подбала про встановлення огорожі, воріт, нам вдалося вимостити бруківку. На зборах 23 травня 2014-го року мешканці запропонували мені стати головою ОСББ. Я не знала, чи впораюсь, адже привезти пісок у пісочницю і прибрати двір від сміття — це одне, а пильнувати величезний будинок — інше. Тим паче, що я вже знала, які в ньому проблеми. Але мала підтримку! Познайомилась із мешканцями, знайшла юристів, бізнесмена, бухгалтера та інших фахівців. Зібрали хорошу команду! «Не хвилюйся, все допоможемо!» — запевнили. Сформували правління будинку, яке працювало п’ять років. Мені довіряли, підтримували, спрямовували. Коли ж змінилося правління, я пропонувала обрати нового керуючого будинком, але наразі ніхто інший не погодився.
— Чому хотіли передати будинок, адже вам все чудово вдається?
— Важливо, щоб відбувалися зміни! Мені здавалося, що я вже вичерпала ідеї, зробила в будинку і в дворі все, що могла. До того ж це нелегка праця. Звітую на зборах перед мешканцями, здається, що все зробила бездоганно, і що всі це бачать, а мені кажуть, що треба було по-іншому. І це при тому, що добре орієнтуюся в питаннях будинку, працюю на випередження проблем. ОСББ — це живий організм, а я — його лікар. Профілактично стараюся не допускати загострень. Не так важко дбати про будинок, як усім догодити. Ситуації бувають різні: комусь не подобається, що в під’їзді миють рідиною з морським запахом, а не лимонним, комусь — чому біля одного під’їзду білі петунії, а біля іншого — рожеві. У нас є люди різного віку, з різним баченням. Але загалом будинок «молодий»: у 70 квартирах живуть близько 200 мешканців (70 з них — діти!). Попри нашу інакшість, ОСББ нас згуртувало.
— Крім вибору квітів для клумби, голові ОСББ доводиться реагувати на аварійні ситуації в будинку, щось підремонтовувати. Чи важко з цим?
— Один із моїх сусідів працює в «Тернопільводоканалі», тож консультує в тому напрямку. Сусід з іншого будинку — в РЕМі, були перепади напруги — зверталася. У нашому будинку жив бухгалтер — навчилася у нього давати раду з розрахунками. Коли для ОСББ встановили програму електронних платежів, я ходила вчитися до фірми-розробника. Щоб правильно виписувати довідки, розпитувала все у знайомої паспортистки. За освітою я — економіст, раніше працювала менеджером. Нема такої професії, як голова ОСББ, більшість із нас — самоучки. Щоправда, у Львівській політехніці останніми роками навчають на управителів багатоквартирних будинків. Я пройшла там навчання і отримала відповідний диплом. Дуже хочу розвиватися у цій сфері, забезпечити добробут для своїх мешканців, та й загалом для тернополян.
— Що вам вдалося зробити за ці роки в ОСББ? Мабуть, усе ж складних ситуацій не так багато, адже будинок новий, комунікації не зношені…
— Проблем не бракує. На жаль, нові будинки зводять не завжди якісно. У нашому — дуже вузькі каналізаційні труби, доводиться поступово замінювати на ширші, з потрібним нахилом. Почистили дах від будівельного сміття, обшили вентиляційні канали, щоб нічого туди не потрапляло. Майже три роки я потратила на виготовлення всієї документації на будинок і землю. Їздила з малою дитиною на руках до нотаріусів, реєстраторів. На території нашого ОСББ ми облаштували спортивний майданчик, футбольне поле. Міська рада виділила нам кошти для покриття поля. Встановили нам вуличні тренажери. Для безпеки мешканців ми подбали про камери відеоспостереження по всьому периметру будинку. Замінили світильники у під’їздах на енергозберігаючі з датчиками руху. Робота в ОСББ — у режимі нон-стоп, без вихідних, без відпусток. Не можу залишити господарку на кілька днів, бо може щось статися. Хто буде вирішувати? Співпрацюю з кількома майстрами. Під руками завжди маю зо п’ять номерів телефонів надійних сантехніків, щоб терміново викликати у потрібний момент.
— Які плюси і мінуси ОСББ, порівнюючи з колишніми ЖЕКами?
— Для мешканців це суцільний плюс, адже є людина, яка за все відповідає. До мене звертаються з будь-якою проблемою, що сталася на подвір’ї, в будинку чи в чиїйсь квартирі. Стараюся швидко все вирішувати. Роблю якісно, як для себе. Контролюю вартість та якість наданих нам послуг. Нема такого, як бувало в ЖЕКах: майстер прийшов або не прийшов, проблему не вирішували місяцями. В ОСББ водночас більша відповідальність мешканців. Увесь будинок і прибудинкова територія — це наша спільна власність. Наш дім починається від воріт. Привчаємо до порядку наших дітей. Вірю, що вони виростуть свідомими громадянами. Щодо мінусів ОСББ, то є хіба єдиний — нервова система управляючого будинком (сміється, — авт.).
— Двері вашої квартири, мабуть, завжди відчинені для мешканців?
— Живу в нашому дворі (сміється, — авт.). Настає весна — багато роботи біля будинку. Фарбую дитячі майданчики, висаджую квіти. Мешканці допомагають. Ми як одна велика родина. 12 вересня — день народження нашого будинку. На десятиріччя ми влаштували святкування, покликали священника освятити дім. Кожна господиня винесла свою фірмову страву. Організували концерт, спортивні змагання з подарунками для переможців.
— Знаю, що ви з дітьми будинку ходите колядувати на Різдво…
— Чотири роки тому я започаткувала традицію — колядувати з дітьми по наших квартирах. За зібрані кошти щороку купуємо нову атракцію для дитячого майданчика. «Тьотю Олесю, цього року будемо колядувати?» — запитують. «Звичайно, будемо!» — тішуся, що вони активні. Щороку шукаю нову гарну колядку, вивчаємо з дітьми, одягаємо вишиванки, беремо музичний супровід і несемо радість у кожну нашу родину. Це гарна ідея, адже діти цінують придбане за заколядовані гроші. «Хтось приклеїв наліпку на гойдалку», — біжать до мене. Побачать якусь подряпину — кличуть. Беру фарбу і реставрую. Знаю, в кого з дітей коли день народження — вітаємо одні одних. Коли встановлюємо нову гойдалку, запрошую аніматорів, готуємо солодкий стіл. Хочу, щоб для малечі наш дім був місцем щастя!
— Часто мешканці багатоквартирного будинку вагаються, чи створювати ОСББ, бо думають, що доведеться «вибивати» гроші по квартирах, що зросте квартплата…
— Розмір внесків у нас досі 3,50 грн. за кв. м, у той час, як в інших будинках — у межах 5 грн. за кв. м. Маємо свій рахунок у банку, на який мешканці сплачують за послуги. Щомісяця беру виписку, дивлюся, хто не оплатив, телефоную до них. Завжди знаходимо порозуміння. У людей бувають різні життєві ситуації. Як голова ОСББ отримую мінімальну зарплату, адже наш будинок відносно невеликий. На використання коштів будинку є обмеження. Ліміт витрат для ліквідації аварій прописаний в статуті. На використання більшої суми потрібен дозвіл правління, ще більшої — загальних зборів.
— Минулих вихідних ви організували толоку на Східному масиві. Люди охоче підтримують такий захід?
— Мешканці Східного масиву обрали мене депутаткою міської ради, тож хочу розширяти свій досвід, гуртувати людей поза межами свого будинку. На толоку вийшли люди з п’яти будинків. Познайомилися, працюючи, поспілкувалися. Приберемо раз, другий, і ті, хто смітять, — задумаються.
— Олесю, ви ініціювали до Дня міста конкурс кращих практик у багатоквартирному житловому фонді Тернопільської міської територіальної громади. Хто може взяти участь?
— Цей конкурс — моя мрія! У багатьох будинках, де є ОСББ, надзвичайно гарно все облаштовано — зелені зони, фонтанчики, альтанки, дитячі майданчики. Хочеться, щоб мешканці ділилися досвідом з містянами. Я вдячна міському голові Сергію Надалу, що підтримав мою ініціативу. Конкурс триває з 1 квітня до 1 серпня. Заявки можуть подавати як мешканці ОСББ, так і багатоповерхівок, якими керують управляючі компанії. Будемо оцінювати за трьома напрямками: перше — благоустрій і озеленення території, друге — термомодернізація і використання альтернативних джерел енергії, третє — добросусідство. Бачимо іноді в старих будинках ідеальну чистоту, поруч — багато квітів. Про все це дбають дружні мешканці. Призовий фонд конкурсу — від 10 до 20 тис. гривень, залежно від номінації. За ці кошти переможці зможуть щось поліпшити у своєму будинку.
— Рідні підтримують ваші починання?
— Моя донька Марта виросла, знаючи, що її мама — голова ОСББ. Син Матвій любить грати у футбол на майданчику поруч із нашим будинком. Чоловік підтримує мене в усьому, може щось порадити. Водночас стараюся не навантажувати його питаннями ОСББ, адже це моя робота, яку я дуже люблю. Приймаю рішення самостійно. Ну і, звісно, велика підтримка в усьому від мешканців будинку! ОСББ — це наш спільний дім.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
