«Хочу, щоб люди споживали їжу усвідомлено і смакуючи. Хочу, щоб перестали напихатися абичим. Хочу, щоб усе спожите йшло всім на користь. Хочу, щоб кулінарна культура полягала не у вмінні відрізнити гарну кнайпу від поганої, а в розумінні процесів, які відбуваються на пательні чи в баняку (не кажучи вже про організм, це я вже розмріялася).Хочу, щоб з нашого столу не зникали наїдки наших бабусь, а з лексикону – їхні назви», — каже відома львівська кулінарна блогерка пані Стефа.

Рецепти від пані Стефи («в миру» — Маріанна Душар) вже навіть смачно читати. Тож закономірно, що її сторінка у Фейсбуці та блог мають багато шанувальників. Приєднуйтеся і ви — panistefa.com, гарний настрій та цікаві успішні експерименти на кухні будуть гарантовані!

А у нашій рубриці нині — палюшки від пані Стефи. Написання блогерки цілковито збережено, адже у тому і весь смак!

В нас дома те, що з вареної бараболі – то палюшки, те, що з сиру – то ліниві пироги, а те, що з вареної і сирої бараболі – то книдлі (вони можуть бути пусті, а можуть бути, наприклад, зі сливкою всередині). А цього разу в мене дуже смачний гібрид – палюшки з напівбараболяного і напівсирного тіста. І це добре, скажу я вам!

Я для цікавості засікла час — від моменту, коли я запхала блендер в сир і до моменту, коли я вже помила баняк і стільницю, пройшло 40 хвилин. Щоправда, картопля в мене була зварена зі вчора.

Отже, все робимо «на око»: півкіля сиру (в мене він досить сухий і квасний) зблендерити, щоб не було грубих крупинок; 300-400 грам вареної бараболі ще теплою пом’яти в пюре, але масла не додавати; 3 яйця; муки – скільки візьме, щоб тісто було не дуже густим; чайна ложечка солі, троха перцю, троха кмину, троха дрібонько посіченої зеленини петрушки.

Ну, а далі ви все знаєте — замісила з всього вище переліченого тісто, і, набираючи великою ложкою порції тіста, скатувала ковбаски, троха притискала долонею, і різала невеликі палюшки троха навскіс. Потім їх обкачувала в муці і варила в підсоленому кип’ятку, допоки не спливуть. Як сплили – відразу на друшляк і під холодну воду, а потім — на тацу сушитися. Як обсохли – в миску і обмазала олією.

Якщо палюшки розварюються, то можна додати ще 1 яйце і ложку муки. І коли скатуєте ковбаску, пильнуйте, щоб тісто було щільним, без дірочок. До речі, палюшки з самої картоплі майже ніколи не розварюються, а от сир в тісті може викидати такі фокуси.

Найліпші для мене палюшки – попередньо зварені, вистуджені і потім підсмажені. Просто так самі, зі сметанкою і зелениною (як от сьогодні), або з будь-яким сосом, або як гарнір до м’яска, або як додаток до яєчні. А от ліниві пироги я, навпаки, люблю свіженькі, з маслом…

Ну і, до речі, палюшки можна робити з гарбуза (виходять помаранчові), з бараболі зі шпинатом (зелененькі), з пастернаку (білі, але можна забарвити куркумою)…

Єдине питання, яке мене мучить, – чому ж я так рідко їх варю?!