На Олімпіаді в Лондоні’2012 чоловіча збірна України мала найперспективніший склад у світі. Лише змова суддів не дозволила юним українцям здобути тоді нагороди в командному турнірі, але вірилося, що вже на наступних Іграх вдасться взяти реванш. Та не так сталося, як гадалося…

Першим з команди пішов найдосвідченіший Куксенков, який уже в 2013-ому перейшов до Росії. Однак перспектива в команди залишалася. Та під час Революції Гідності у березні 2014-го команда отримала ще потужнішу пробоїну — до Азербайджану перейшов 20-річний лідер Олег Степко.

На той момент Степко вже був неодноразовим чемпіоном юнацької Олімпіади, а також виграв Євро’2013 на брусах. Він мав складні програми практично на всіх снарядах, отож був одним із лідерів і в абсолютному світовому рейтингу. Вважалося, що Степко навіть талановитіший від свого партнера по команді Олега Верняєва.

В Азербайджані Степко отримав чудові умови, але… перестав розвиватися. На старому багажі та за слабкої конкуренції він виграв кілька нагород Європейських ігор’2015, які відбулися саме в Азербайджані, за що отримав непогані преміальні від уряду тієї країни.

Однак до Олімпіади’2016 Степко підходив значно поступаючись у рівні підготовки та програм Верняєву. В Бразілії Степко не тільки не здобув жодної нагороди (Олег Верняєв, нагадаємо, виграв «золото» та «срібло», а крім того увійшов до трьох фіналів на окремих снарядах), а й не вийшов до жодного фіналу на окремих снарядах, а в абсолютній першості став лише 22-им.

Після тих Ігор Степко повернувся в Україну. Подейкували, що він не проти повернутися і до нашої збірної, однак, очевидно, наші хлопці і тренерський штаб, які залишилися вірними своїй країні, його не прийняли.

І ось днями стало відомо, що Степко ще раз змінює громадянство і вже незабаром планує виступити під… російськими прапорами. Гімнаст візьме участь у квітневому чемпіонаті тієї країни, де планує пробитися до складу збірної і вже в серпні виступати на чемпіонаті Європи за Росію. Бабло не пахне?!!