Тривалий час рідні не мали звістки про Героя, але, на жаль, нещодавно підтвердилась інформація про загибель. Ярославу назавжди 29.

Мешканці Скалата і навколишніх сіл, стоячи на колінах, зустрічали траурний кортеж, який востаннє віз загиблого воїна до рідної домівки.

“Гіркотою і болем був сповнений цей день для всіх мешканців громади, а насамперед для рідних, близьких, друзів, однокласників, колег по роботі, побратимів та знайомих загиблого, які прийшли провести його в останню путь, – з сумом написала у соцмережі Galina Rozmaita-Klos.
– Довгі місяці надії, що син є живим, було у родини Дутчак та й у всіх рідних та знайомих родини. Але сумна звістка про те, що безжальна війна забрала життя сина, онука, друга, сусіда, однокласника, співробітника і просто чудового юнака 12 грудня прийшла у наше містечко.
Народився Ярослав 5 березня 1994 року. У 2000 році пішов до першого класу і 11 років навчався у Скалатській ЗОШ І-ІІІ ступенів, після закінчення школи навчався у Тернопільському національному економічному університеті. Потім працював у місцевому відділенні банку. Ярослав був ерудованим, цілеспрямованим, веселим і життєрадісним юнаком, мав багато друзів.
В нього завжди можна було повчитися багато чому, а найперше – сили волі та віри, що можна перемогти неможливе – хворобу. Він завжди залишався простим і доступним, товариським та компанійським, про таких говорять – душа компанії.
Після повномасштабного російського вторгнення пішов у ТРО, а згодом приєднався до лав ЗСУ, без краплі сумніву став на захист Батьківщини. Він боронив Україну, рідне місто, кожного з нас. Воював за наші світлі дні та тихі ночі. Немає слів, щоб висловити всю тугу та скорботу. Неймовірно тяжко пережити втрату батькам, бо найжахливіше в житті ховати свою дитину. Ярослав був активний, життєрадісний, будував свої плани на життя, радував своїх близьких та друзів. У цей прощальний час ми низько схиляємо голови перед загиблим воїном, щиро співчуваємо, сумуємо і підтримуємо його родину – батьків і брата у важку годину.
Герої не вмирають – вони стають янголами та дивляться на нас із небес!
Ти справжній воїн світла і добра. Сумуємо, пам’ятаємо і не прощаємо тих, хто приніс нам цю страшну жорстоку війну. Відлітають душі тихо, не прощаючись. Стають зірками в небі, янголами-охоронцями в Небесному легіоні… Вічна пам’ять воїну Ярославу Дутчаку, який загинув за світле і вільне майбутнє України, за наше майбутнє з Вами!”.