Понеділок, 20 травня 2024
• Олега Вийванка переобрали головою Тернопільського міськрайонного суду • “Працювала з нами 40 років”. Відійшла у засвіти секретарка Тернопільського міськрайонного суду • Інеса Сакалюк з Борщівщини творить чорні вишиванки на знак жалоби за чоловіком • “Життя обірвалось, мов тоненька ниточка”. Раптово померла студентка тернопільського вишу • Подружжя з Кременеччини взяло на виховання двоє дітей • «Контінентал» завершив посів ярих культур та посадку картоплі • Що робити, якщо посвідчення УБД втрачене чи пошкоджене? • Як покарали суддю з Чорткова, який закрив справу щодо смертельної ДТП? • У Чортківській лікарні провели складну операцію на черепі в важкопораненого захисника • Вісім аварій, троє загиблих… За вихідні на Тернопільщині трапились смертельні ДТП • Найдорожчий лот – тубус із зображенням Чорткова. На Тернопільщині провели благодійний аукціон • Тернополянин був свідком аварії і потрапив під колеса іншого автомобіля • Єпископ і капелан о. Володимир Фірман отримав нагороду за волонтерство • «Привіт, позич гроші». Жінка з Тернопільщини втратила понад 12 000 гривень • Антонові назавжди 25 років, Віктору – 35. На Тернопільщині зустріли двох загиблих Героїв • На Тернопільщині розпочалась найбільша в Україні теренова гра «Гурби-Антонівці» • Переселенці відвідали музей та легендарний хутір на Тернопільщині • У Тернополі «вар’яти» презентують нову гумористичну програму • Господарство на Тернопільщині не використовує штучних добрив та хімікатів • Величезний великодній кошик встановили у Заліщиках
Подружжя з Тернопільщини взяло на виховання 17 дітей

Опубліковано: 2 Січня о 10:00 25


На Тернопільщині багатодітна родина Рожицьких, маючи п’ятьох власних дітей, взяла під опіку ще сімнадцятьох. Майже усі вони мали певні діагнози, як-от дитячий церебральний параліч, проблеми зі слухом тощо.


“Українська правда. Життя” поспілкувалась з багатодітною матір’ю Світланою Рожицькою. Жінка розповіла, чому варто не боятися брати в родину дітей з особливостями розвитку та поділилася історією їхнього виховання.

 

“Навіть найбідніша сім’я – краще ніж інтернат”

Активно рости родина Рожицьких почала 20 років тому. При цьому, як зізнається пані Світлана, вона ніколи не планувала усиновлювати чи брати під опіку малюків, адже сама виросла у сім’ї, де було двоє дітей. Натомість чоловік Світлани – із багатодітної родини. Однак усе змінила дівчинка, яка з народження не розмовляла і не чула. У неї загинула мама і дитину забрали до інтернату.

“Ми жили на сусідніх вулицях з цією родиною, але не знали один одного. Нас познайомили сусіди”, – розповідає жінка.

Світлана дуже перейнялася долею дитини і неодноразово відвідувала її в інтернаті. А коли дівчині виповнилося 18 років, їй не було куди йти. Тож жінка забрала її жити до себе.

Потім родина прихистила дівчинку з психіатричними проблемами і відставанням у розвитку. За словами жінки, вона була дуже хорошою і спокійною дитиною, однак матір від неї відмовилася ще при народженні. Зараз дівчині 25 років і вона сама вже стала мамою – народила трьох малюків. Допомагає їх виховувати Світлана, адже тато дітей залишив родину.

“Вона вийшла заміж за ще одного з моїх прийомних хлопців – Василя. Спочатку все в них було добре, але потім він залишив її. Знаєте, не можу його засуджувати, діти з інтернатів не знають, що таке сім’я, відповідальність. Вони травмовані морально”, – розповідає пані Світлана.

Сам Василь з іще однією дівчинкою постукали у двері Рожицьких 20 років тому у передноворічний вечір.

“Мене вразило те, що діти були напідпитку. Сказали, що дуже голодні і попросили у мене грошей на їжу”, – пригадує Світлана.

У той час жінка лише тиждень як народила третю дитину і повернулася додому з пологового. Але вона впустила у дім підлітків і навіть залишила їх на святкування Нового року.

Василь, як розповідає жінка, “був надзвичайно проблемною дитиною”. Коли Світлана вирішила забрати його з інтернату, там дивувалися. Тоді йому було лише 12 років, але він “вживав спиртне, палив цигарки, нюхав клей і ацетон”. Він постійно тікав з інтернату. Хлопця знаходили у різних містах України. У родині Рожицьких він позбувся практично усіх своїх залежностей, каже Світлана.

“Знаєте, у інтернатах проти, щоб від них забирали дітей у сім’ї. Принаймні до війни так було. Мені прямим текстом казали: скільки ти ще до нас будеш ходити? Скільки тих дітей будеш брати? Чому хліб наш забираєш? Уявляєте? Але я на це уваги не звертала. Бо навіть найбідніша сім’я – краще місце для дитини ніж інтернат”, – каже багатодітна матір.

“Довгий час діти з інтернатів не можуть наїстися”
Попри діагнози, усі діти в сім’ї Рожицьких змінювалися як морально, так і фізично. А ті, що мали діагноз “глибока розумова відсталість”, ходили у звичайні школи і зовні нічим не відрізнялися від абсолютно здорових дітей, каже Світлана.

“Якось я взяла 14-річного хлопчика з ДЦП. Він не міг ходити і виглядав значно меншим свого віку. Ми з чоловіком інтенсивно займалися дитиною, возили його у лікувальні санаторії. І уже за 4 роки життя в нашій родині він їздив на велосипеді. Зараз йому 23 роки, він закінчив школу, училище, вчиться в інституті. Живе окремо недалеко від своїх прийомних батьків. Він абсолютно самостійний і соціалізований до життя”, – продовжує жінка.

Світлана додає, перший час у родині багато дітей з інтернату не можуть втамувати голод.

“Діти з інтернатів довго не можуть наїстися. Я не обмежую їх у їжі. Одна дівчинка цілий рік після дитбудинку просила гречку і квашені помідори. Як ліплю вареники, то одразу чотирьох видів – щоб кожен зміг обрати ті, що довподоби. Готую котлети, голубці”, – каже жінка.

Два роки тому Рожицькі взяли в родину ще двох рідних братів. За словами жінки, вона з чоловіком жодного разу не пошкодувала про своє рішення стати прийомними батьками. Усі діти називають їх мамою і татом.

“Знаєте, я завжди кажу, що є діти, народжені тілом, а є діти, народжені серцем. Своїх прийомних діток я народила у своєму серці. І можливо я багато чого не можу їм дати, але основне – материнську і батьківську любов, вони мають”, – каже багатодітна мама.

Щоразу, коли Світлана бере у родину дитину, обіцяє собі, що це вже востаннє.

“Але, хто знає, можливо у двері мого будинку постукає і торкнеться мого материнського серця ще якесь знедолене дитя…”, – зізнається жінка.


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

17 травня 2024-го року на зборах суддів Тернопільського міськрайонного суду обрано голову суду - Вийванка Олега Михайловича, який дотепер вже обіймав цю посаду...


Рубрика: , Опубліковано: о 10:00


Сьогодні, 17 травня, на 60 році життя передчасно пішла у засвіти старша секретарка Тернопільського міськрайонного суду Ольга Козачок....


Рубрика: , Опубліковано: о 11:34


Родина Інеси Сакалюк з Тернопільщини зберігає як реліквію чорні борщівські вишиванки своїх предків...


Рубрика: , Опубліковано: о 8:51


Раптово обірвалося життя студентки факультету філології і журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка Оксани Олійник...


Рубрика: , , Опубліковано: о 19:02


Подружжя Ірина та Віталій Юзюки із Великодедеркальської громади Кременецького району, що на Тернопільщині, взяли на виховання двох діток - 12-річну дівчинку і 14-річного хлопчика...


Рубрика: , Опубліковано: о 15:00



Теми дня
19 Травня
17 Травня
15 Травня
14 Травня
13 Травня