Прощання з Ерітьє

21 травня на тернопільському кладовищі біля Довжанки поховали 24-річного студента ТНЕУ Ерітьє Люсамбу Каємбе з Демократичної Республіки Конго. Це аж на 13 день після його трагічної смерті. Рідні загиблого довго вирішували питання поховання. Спершу хотіли транспортувати тіло на батьківщину, але на це потрібні величезні кошти, до того ж нелегко здійснити в час пандемії. Водночас через карантин і скасування авіаперельотів батьки Ерітьє не змогли прибути в Україну й попрощатися з сином. У Тернополі навчається сестра загиблого Ешлей Грейс, тож вона поховала брата за підтримки друзів із Конго, викладачів і церковної спільноти.

Ерітьє помер від поранення ножем у ніч на 9 травня в квартирі на вул. С. Будного в обласному центрі, яку він наймав. У вбивстві підозрюють Соломію Т. із Великого Глибочка Тернопільського району. Тієї ночі дівчина гостювала в іноземця, після скоєного утекла на таксі додому. Нині вона перебуває у Чортківському СІЗО, днями їй виповнилося 18 років.
Прощання з Ерітьє відбулося в Будинку скорботи на вул. Микулинецькій. Більше пів сотні студентів із Конго прийшли провести в останню путь свого товариша. У багатьох були сльози на очах і важкий смуток у серці. Іноземці почергово молилися біля труни, у залі лунали африканські мелодії. Чин поховання здійснив пастор євангельської церкви «Голгофа» Джон Марке.
— Похорон — це можливість задуматися над тим, що насправді у житті важливе. З одного боку, ми сумуємо з тими, хто плаче, а з іншого — маємо надію завдяки воскресінню Ісуса, — сказав пастор.

— Ерітьє був другокурсником нашого вузу. Перед тим навчався на підготовчому відділенні, обрав свій фах — комп’ютерні науки, — розповіла директор Інституту міжнародних економічних відносин ім. Б Гаврилишина у ТНЕУ Ірина Іващук. — Був старанним студентом, розмовляв французькою. Ми часто спілкувалися з ним і мене вражала його хороша риса — терплячість. «Bonjour, madame!» — щиро вітався. Востаннє ми бачилися перед карантином. Для батьків Ерітьє це рана, що не гоїться…
— Страшно відправити дитину на навчання в чужу державу і не мати навіть змоги отримати назад тіло, — з сумом констатувала заступник директора Інституту міжнародних економічних відносин ім. Б. Гаврилишина у ТНЕУ Ірина Жукорська. — Ерітьє був виважений, спокійний, його всі поважали в інституті. Студенти з Конго дуже дружні — стоять горою один за одного. Нині вони підтримали родину Ерітьє.

— Ми були знайомі з Ерітьє, якось він запросив мене на святкування дня народження. Він був дуже хорошою людиною! — сказав Глоді Кіналінелі з Конго. — Те, що сталося, — шок. Дівчину, яка це вчинила, мають посадити. У Тернополі я живу вже десять років, вперше сталася така страшна подія…
— Знаю Ерітьє ще з Конго. Він перший подався до Тернополя, радив і мені здобути тут освіту. Коли я прилетіла, зустрів мене в аеропорту, показав, який красивий Тернопіль, — не могла стримати сліз подруга загиблого Крістал. — Звичайно, він не був ідеальний, але мав чудову душу. Завжди допомагав нам. У мене багато приємних спогадів про нього. Не можу повірити, що його вже нема… Боляче. Ерітьє не хворів, ми не були готові втратити його. Хочемо добитися справедливості. Ми його сильно любимо. Його сім’я страждає. Крім Ерітьє, в батьків ще четверо дітей. Вони навіть не мали можливості попрощатися. Ми приїхали сюди не померти, а вчитися.
— Ми дружили з Ерітьє, проводили разом час, — з теплотою згадує про іноземця студент ТНЕУ Вадим Веселовський. — Він був для мене як духовний брат. Був справжнім — таких мало. Думав інакше, ніж інші. Мав багато мрій, сподівань. Щиро спілкувався з багатьма українцями. Прикро, що так сталося. Нам бракуватиме його…

Підозрювана у вбивстві Соломія перебуватиме на час слідства за ґратами. Таку міру запобіжного заходу обрав Тернопільський міськрайонний суд. Якщо рідні затриманої внесуть заставу в розмірі 315 тисяч гривень, її можуть відпустити під домашній арешт. Адвокати Соломії оскаржили обраний запобіжний захід в апеляції. 26 травня Тернопільський апеляційний суд розглянув їхню скаргу, але залишив рішення без зміни.

— Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, усе законно, — зазначив після засідання адвокат сестри загиблого Сергій Хлєбніков. — Сторона захисту просила відпустити підозрювану під домашній арешт, запевняючи, що вона буде брати участь у слідчих діях, не переховуватиметься. Долучили до матеріалів справи довідку про психічне захворювання у затриманої, повідомили, що їй потрібні транквілізатори для лікування. Але у такому разі неприпустимо відпускати її під домашній арешт, бо дії можуть бути неадекватними. Свою вину підозрювана не визнає.
— Мій брат втратив життя. Ми дуже вдячні за справедливе судове рішення, — сказала Ешлей.