Пані Оксану недаремно називають «квітковою феєю» — у її квітковому кРАЮ в Зарубинцях, що неподалік Збаража, понад тисячу найменувань найрізноманітніших квітів та рослин!
— Я уже й лік їм усім втратила, — сміється жінка. — Майже тисячу різних видів та сортів ще багато років тому нарахувала, а з тих пір асортимент ще розширився, бо я ж постійно якісь нові квіти купую, розводжу… У нас є і кущі, і декоративні рослини, і пряні трави, і лікарські — від маленьких до великих, від височенної катальпи і до крихітних двосантиметрових ґрунтопокривних рослинок. Наше квіткове господарство — це майже гектар землі, на якому постійно щось квітує, милує та тішить око. Має воно і свою символічну назву «Kvitkaross» — від мого дівочого прізвища Росипко.
Французький вікенд посеред лаванди
Колоритні атмосферні фото в лавандовому полі цими днями заполонили усі соцмережі! Схід і захід сонця на фоні… Лаванда — топ-тема липня! І, щоб потрапити у «лавандовий Прованс», не обов’язково їхати до Франції. Він тут, за якихось 25 кілометрів від Тернополя, неподалік села Зарубинці. Уся ця краса вирощена руками пані Оксани.
— Працюємо здебільшого сімейним підрядом, — розповідає жінка. — Роботи улітку традиційно багато, тож додому у Збаражі приходжу хіба ночувати, а так зранку до вечора тут, на полі. Прополоти бур’яни («хімії» не використовуємо, тож усе – вручну!), прорідити розсаду, позрізати суцвіття… А у липні, під час цвітіння лаванди,
20 сотих поля, де вона росте — суцільна величезна фотозона! (Сміється, — авт.) Приїжджають сім’ями, великими компаніями – і просто погуляти-помилуватися, і фотосесію «а-ля Прованс» влаштувати! Тільки уявіть: скільки сягає зір, квітуче поле (жаль, що фото не може передати божественного запаху лаванди!), всіяне «фіолетовим золотом». Під час заходу сонця краєвид та-а-кий, що куди там Альпам! Про Прованс мені кожен другий говорить (Сміється, — авт.). Фотографи цьогоріч радили – мовляв, наступного року садіть лаванду не всуціль, а рядками — буде один в один, як у Провансі. Але чому я повинна копіювати французький Прованс, якщо ми не у Франції? Я роблю по своєму, так, як хочу і як бачу. Це мій стиль — вільний, пейзажний, і таким чином посаджена лаванда не менш красива і «фотогенічна».
Я взяла два бабциних бамбетлі – ще прадід мій на них спав, пофарбувала їх набіло і вийшли чудові стильні лавки. Якось до нас приїжджали гості, кажуть: «О, а в нас у селі бамбетель без діла стоїть, ми вам подаруємо». Так що скоро і він поповнить ряди… (Сміється, — авт.) Маємо капелюх «у стилі», подушку з лавандою, кошики-крісла, усі «прибамбаси», у планах ще велосипед пофарбувати у білий колір — є все для фотосесії! Знимкуються усі – і красуні на модельну фотозйомку, і сім’ї з маленькими дітками, і навіть пара з розпису приїжджала до нас. Збиралися навіть молодята, проте завадив дощ і перенесли зйомку. Приїжджають і гості поважного віку, кажуть: «Нам знимки не треба, ми тут посидимо, подивимося, подихаємо… Тут така аура, такий спокій, лаванда пахне, бджоли гудуть…» А я дивлюся, як люди ходять задоволені, й сама радію. Прошу тільки не топтати лаванду і не рвати її самим, бо то ж усе моя праця… А усі, хто хоче приїхати до нас на лавандове поле, придбати саджанці рослин чи замовити ландшафтний дизайн, хай звертаються https://www.facebook.com/kvitkaross/
І краса, і смакота, і навіть ліки!
— Знаєте, є така японська приказка: «Хто живе завтрашнім днем, той сіє хліб. Хто думає на роки наперед, садить дерева», — каже пані Оксана. — Якщо замінити «дерева» на «лаванду», буде, як про мене! Аж через десять років моя лаванда дала про себе чути! (Сміється, — авт.) Я довго виношувала цю ідею, садила-сіяла методом помилок і проб, не відразу усе вдавалося, проте потім «процес пішов» і нині уже лаванда вся в своїй красі! Лаванда непримхлива у догляді – ми її садимо восени, додатково накриваємо при посадці, взимку вона в періоді спокою. Їй потрібно сонце і вона боїться надмірної вологи. Я пробувала різні сорти лаванди — у мене на полі є і рожева, така, яка під час розпускання бутонів світло-голуба, а тоді фіолетовіє. Один сорт лаванди зацвітає, інший розпускає бутони — і так аж до 20-го липня…
До слова, лаванду для сушення потрібно зрізати під час цвітіння — аби букет був красивого блакитного кольору. Якщо зрізати після цвітіння, він стане сіро-чорний, колір не збережеться. Ми маємо ще торішні букети — вони виглядають чудово! Цьогорічну лаванду ще не зрізаємо, чекаємо, щоб люди усмак намилувалися цією красою!
Згодом зібрану лаванду у нас купують флористи — сушені та свіжі гілочки для декорацій, букетів, пелюстки для ароматних подушечок-саше. Останніми роками поціновувачів лаванди стає все більше. Її ж і в кулінарії використовують — для чаю, сиропів, додають до печива, мусів, варення і навіть… маринадів для м’яса! У нас уже багато років поспіль чоловік із Києва замовляє кілограми відбірних лавандових пелюсток для випічки. Я куштувала сироп з лаванди – він дуже смачний!
Загалом флористикою я займаюся уже понад 15-ти років. За освітою я кондитер і технолог з приготування їжі. Фітотерапією почала цікавитися, коли важко захворіла. Лікарі мені не могли допомогти нічим, а рослини допомогли! Читала, вивчала, вирощувала і так захопилася, що тепер не уявляю собі, що могла б займатися чимось іншим! Починала своє квіткове господарство буквально з кількох грядок — брала рослини зі своєї клумби у Збаражі і садила, вкоріняла тут, у Зарубинцях, на полі… Зарубинці — це моя мала батьківщина, тут жили дідусь з бабцею, тут зростала моя мама. Для мене це — місце спокою та сили!
Джерело: НОВА Тернопільська газета