Уже розмалювала дві гільзи, тубус і ящик від патронів. За освітою жінка — реставраторка станкового живопису, працює викладачкою в Центрі дитячої та юнацької творчості в Бережанах і вчителькою малювання в школі.
«На одній гільзі я зобразила українку, яка варить борщ, але замість курки тримає двоголового обскубаного орла, замість ножа — шаблю. Цей сюжет я готувала на конкурс марки, — розповідає Ірина. — На другій гільзі сонях проростає із черепа. На тубусі намалювала джмелів та квіти. Тубус мені трохи нагадує «джавеліни», а слово «джавеліни» співзвучне з джмелями. Ну, а джмелі — це весна, пробудження, квіти. Така асоціація. Металевий ящик від патронів прикрасила вишитим узором із деревом життя. У мене є подібної тематики триптих картин — «ГордаЯ», «Придане» і «Сорочка для коханого».
Розмальовані речі з війни — мистецтво, адже в них художник вкладає певну думку, емоції, переживання. Війна — важка тема для творчості, тому на картинах не відтворюю пережите нашим народом, бо це — великий біль. Зосереджуюся на патріотичній тематиці, щоб підняти дух, показати нашу культуру. Кожну роботу пропускаю крізь себе. Війна, безумовно, залишає відбиток у серці кожного українця… Моя родина щиро вболіває за долю України: чоловік нині несе службу в ЗСУ, його брат і племінник — на передовій. Віримо в перемогу і робимо все для перемоги!»