У певні періоди історії ми навіть були прикладом для Європи. Одним із центрів політичного, економічного і культурного життя Європи. Разом з тим наш шлях до Європи ніколи не був простим. Кілька останніх сотень років Україну намагалися вирвати з Європи. Кожен поневолювач намагався насамперед знищити ключові основи нашої європейськості.

Що означає європейський вибір для України? Це — національна і культурна самобутність, здатність до самоврядності і відповідальності. Тому кожен завойовник у своїх прагненнях загарбати Україну діяв однаково і робив дві речі: нищив церкву та інтелігенцію. Саме ці інституції давали нам внутрішнє відчуття бути частиною європейської цивілізації через духовність і культуру. Загарбник знищував також самоврядність, бо вона була ознакою свободи і волі, основою економічної самодостатності. Самоврядність — це завжди економічна свобода, яка, у свою чергу, є основою політичної свободи і основою національної самоідентифікації. Натомість кожен авторитарний режим насаджував модель “за тебе все зроблять”, а паралельно знищував не тільки ознаки національної ідентичності, а й здатність до відповідального самоврядування, що є основною європейською цінністю українців.

До речі, найбільше ця відповідальність реалізувалася у вигляді Магдебурзького права, що прийшло на наші землі у XIII столітті. Ця правова система дарувала дві основні речі.

По-перше, вона давала велику свободу в регулюванні господарських і суспільних відносин, адже свобода у прийнятті рішень приводила до економічного розвитку. Саме з Магдебурзьким правом безпосередньо пов’язаний бурхливий розвиток не лише економіки, а й освіти і культури. Бо там, де є добра економіка, — є ресурси на розвиток інших сфер.

По-друге, свобода дій поєднувалася з відповідальністю. Кожен член громади розумів, що саме від нього залежить, в якій школі вчитимуться його діти, як розвиватиметься торгівля, як виглядатимуть вулиці його селища чи міста. Кожен розумів потребу побудови спільної держави насамперед для захисту від зовнішніх ворогів. Не було “нічийного” майна, яке можна понищити.  Магдебурзьке право робило громади свідомішими і сильнішими. Саме ці базові цінності є основою створення сучасних європейських національних держав.

Магдебурзьке право – це, по суті, ознака прогресивного європейського націоналізму. Воно добре прижилося на теренах України, бо багато в чому було традиційним для української системи права. В Україні споконвіку все вирішувала громада. У часи Київської Русі велику роль відігравало народне віче, з яким мусив радитися князь. У центрі козацької держави стояла рада, яка стратегічно керувала економічним і політичним життям. Гетьман  був лише одним із рівних і обраним на певний час для управління. Завдяки цій самоврядності і відповідальності ми і залишилися самими собою. Це бажання “брати відповідальність на себе” за побудовані недільні школи, бібліотеки, осередки “Просвіти”, кредитні спілки і є ознакою нашої європейськості, нашого правдивого націоналізму.

Сучасна Європа після багатьох експериментів побудови “європейського народу зі стертими національними ознаками” повертається до правдивого націоналізму. Цей націоналізм полягає не в тому, щоб пригнічувати інших, як намагаються вороги показати ідеологію націоналізму. Наш націоналізм полягає у стратегії рухатись разом, поважаючи своє. Майбутнє Європи — за об’єднанням національних держав, де буде різноманіття культурної самобутності паралельно із взаємовигідними економічними відносинами. Така система будується на сильних громадах, коли повноваження і ресурси щодо господарських питань сконцентровані на найнижчому комунальному рівні. А на державному — вирішуються усі питання, пов’язані з національною безпекою.

Сергій Надал, міський голова Тернополя