— Україна пройшла через складні президентські вибори. З одного боку — це було демократичне волевиявлення, про що говорять наші західні партнери, з іншого — це був час палких суперечок між прихильниками різних кандидатів, — зазначив міський голова. — Сьогодні такі суперечки не припиняються. Кожен свідомий патріот, незалежно від того, якого кандидата він обрав на цих виборах, щиро переймається за майбутнє своєї країни. Але політична дискусія не повинна переходити у суспільне протистояння.

Очевидно, кожен свідомий націоналіст покликаний працювати на єдність України, бо згода будує, а розбрат руйнує. Тож сьогодні маємо говорити про згоду насамперед на низовому рівні, в громаді. Від сильної громади залежить майбутнє сильної України. Сьогодні потрібні не суперечки, а робота на місцях. Як казав митрополит Андрей Шептицький: “Скупчуймо свої сили, бо сили поділені є завжди слабі”. Сьогодні маємо гуртуватися навколо реальних “малих” і “великих” справ тут, на місці, і будувати свою Україну “тут і зараз” конкретними добрими справами.

“Свобода — це можливість творити добро”, — говорив Блаженніший Любомир Гузар і одночасно зазначав, що “свобода — це відповідальність” за все, що діється навколо. Цей принцип бути відповідальним і робити добрі справи для громади є наріжним каменем діяльності кожного, хто вважає себе націоналістом. Саме тут, на місці, ми творимо Україну таку, якою хочемо її бачити. І незалежно від політичних поглядів у нас єдина мета — сильна, соборна, незалежна Україна. Тож сьогодні час запитати, що кожен з нас зробив для України.

21 квітня, у день виборів, усі християни відзначали Вербну неділю. Цей день був присвячений входженню Ісуса Христа в Єрусалим, де його урочисто вітали мешканці міста як Месію. Але вже за кілька днів ті ж люди дозволили розіп’яти Христа. Людські симпатії швидко змінюються, а прихильність переходить у лють і роздратованість. Нетерпіння і надмірні сподівання штовхають нас до поверхових оцінок. Шлях до добробуту, до комфорту у громаді і країні лежить через працю кожного. Це шлях справжнього націоналіста. “Свій до свого по своє!” — цей заклик актуальний і сьогодні для усіх нас. Не сподіватися на когось, а вірити у себе. Ми маємо будувати своє, бути відповідальними, працювати разом.

А тим, хто розчарований, хочеться нагадати, що не ми перші опиняємося у складних умовах. Націоналіст не може “плисти за течією” навіть тоді, коли здається, що “все втрачено”, а більшість думає по-іншому. Це не раз показували українці протягом своєї історії. УПА боролася за Україну тоді, коли не було жодної допомоги ззовні. Українці встояли у сучасній війні, бо вірили, що здатні перемагати. Великі зміни завжди творила активна частина суспільства. Та, яка вірила, що попри усі зовнішні обставини потрібно діяти. “Наш обов’язок — зробити самим найбільше, скільки стане наших сил, одночасно докласти старань, щоб і інші робили якнайбільше”, — говорив провідник ОУН Степан Бандера. Ці слова повинні мотивувати кожного з нас у ті хвилини, коли здається, що ти програв. Кожна справа, побудована на правильній ідеї, приведе до успіху.  Особливо про це потрібно пам’ятати напередодні Великодня. Адже це свято віри і надії, перемоги світла над темрявою. Перші християни йшли проти волі більшості, а з часом та ж більшість побачила Воскресіння Христа. Так народилася Християнська церква з її моральними цінностями і настановами, якими ми керуємося і сьогодні. Тож маємо вірити у правильність своїх ідей, працювати на добробут своїх родин, своєї громади, своєї України. Керуватися почуттям єдності і любові до ближнього, бо розбрат руйнує, а згода будує. І саме така спільна дія буде основою для побудови сильної, незалежної і заможної України.