Усім жінкам у моїй родині ніколи не щастило з чоловіками. Точніше, вони були, але чомусь усе було не так. Завжди вони мусили терпіти від чоловіків побої, приниження, лінощі, зради. Ні одна не наважилася на розлучення, бо часи були такі, що жінка без чоловіка нічого не варта була, та й дітей виростити і вести домашнє господарство було б дуже важко. Тому й терпіли.
Я росла, спостерігаючи за таким життям, і з жахом уявляла своє майбутнє сімейне життя. Навіть статеві стосунки видавались мені одним із видів наруги чоловіка над жінкою. Ось із такою викривленою уявою про стосунки і з покаліченою психікою я увійшла в драматичний підлітковий вік.
І все, напевно, йшло би за звичним сценарієм. Але якось до моїх рук потрапила газета зі статтею про незвичну переміну в житті однієї людини. Причиною тих добрих змін став найменш згадуваний з усіх апостолів Ісуса Христа св. Юда Тадей. Натхненна тією розповіддю і з великою вірою в серці придбала книжечку і почала молитися щодня. Молилася щиро, на колінах, зі сльозами, і з величезним довір’ям. Просьб у мене було безліч, а найбільшою була – дарування хорошого, вірного чоловіка. З того часу минуло сім років, проведених у молитві, і прохання було вислухане. Я вдячна Богові і Трійці Святій Нероздільній за дар через св. Юду Тадея.

Марія С.,
м. Тернопіль