У середу, 25 листопада, футбольний світ зазнав непоправної втрати — не стало Марадони. Це прізвище не потребує якихось додаткових епітетів, адже асоціюється з Генієм футболу. Його популярність у 1980-их і на початку 1990-их просто зашкалювала. Найвищою оцінкою будь-якої високотехнічної дії футболіста на полі була фраза: «зіграв, як Марадона». Свій «Марадона» був у кожній футбольній команді, кожній школі, кожному дворі… Навіть лідера півзахисту тернопільської «Ниви» тих часів Володимира Венгриновича уболівальники називали «тернопільським Марадоною».

Та, попри всю свою геніальність на полі, Дієго Армандо Марадона був дуже скандальним у повсякденному житті. Різноманітні скандали — фінансові, сексуальні, допінгові — переслідували його протягом усієї ігрової кар’єри і не залишали й по закінченні. Саме через них Марадона не зміг цілковито реалізуватися на клубному рівні і дуже рано завершив ігрову кар’єру. Багато хто вважав і вважає досі його талановитішим за нинішніх футбольних ідолів Мессі і Роналду, а, наприклад, арбітр фіналу чемпіонату світу 1990 р. мексиканець Едгардо Кодесаль назвав Марадону «найгіршою людиною в світі». Таким він був — людиною-протиріччям, рівних якій футбол не знав.

Кращий в Аргентині
Дієго народився 30 жовтня 1960 р., був п’ятою дитиною в сім’ї працівника млина і мав чотирьох старших сестер. У дитинстві він настільки любив футбол, що навіть спав з м’ячем. У неповних 16 років Марадона дебютував у складі головної команди «Архентинос Хуніорс», а в 20 уже мав 5 (!) титулів кращого бомбардира чемпіонатів Аргентини.

На той момент він настільки зіпсував стосунки з керівництвом клубу постійними фінансовими вимогами, що міг забити в матчі 3-4 голи, а замість схвалення почути: «це твоя робота, тобі за це платять». Не дивно, що у 1980-ому його орендував гранд аргентинського футболу «Бока Хуніорс», а замість «підйомних» розплатився двома шикарними квартирами в центрі Буенос-Айреса.
У складі «Боки» він став одним з найвище оплачуваних гравців світу, але вже було очевидно, що далі шлях Марадони проляже до Європи. У 1981-ому він став чемпіоном Аргентини, а у 1982-ому поїхав до «Барселони».

Кращий в Європі

«Барселоні» перехід Марадони вартував кругленької суми. Вісім мільйонів вона заплатила аргентинським клубам, які ділили права на Марадону, три — самому Дієго, а ще він отримував 200 тисяч на рік зарплати (контракт був підписаний на 6 років). Це була рекордна фінансова оборудка в світовому футболі.

Марадона з перших матчів отримав прихильність уболівальників завдяки видовищному стилю гри. Блискуча техніка, арсенал унікальних фінтів, підкидувань, прокидань, які він проробляв на високій швидкості, плюс надточний пас і потужний удар з лівої, яким він забивав і з гри, і зі «стандартів». Усе це робило його грозою захисників, а командам, в яких він грав, додавало класу.
Захисники, звісно, не могли стерпіти, що їх раз за разом лишали в дурнях, і грали дуже жорстко проти Дієго. Однак і тут він знайшов вихід — демонстрував дивовижні стійкість і рівновагу, а натреновані м’язи ніг дозволяли витримувати удари по ногах.

У «Барселоні», на жаль, на той час була не дуже потужна команда, отож особливих трофеїв Дієго виграти з каталонцями не зміг. За два сезони в «Барсі» він забив у ворота суперників 38 голів у 58-ми матчах, але каталонці фінішували третіми і четвертими, щоправда, виграли кубок Іспанії.
Позафутбольне життя Марадони знову було забарвлене скандалами — преса обговорювали його величезну зарплату, він відвідував нічні клуби, що дуже не подобалося президенту. Врешті-решт Дієго вирішив залишити «Барселону», навіть хотів викупити свій контракт, і тут отримав пропозицію з Неаполя на 7,5 мільйона доларів.

Період у «Наполі» став найбільш вдалим у кар’єрі Марадони і він ніколи більше не зміг піднятися на такий рівень. Двічі він приводив південноіталійського середнячка до чемпіонства (ні до того, ні після «Наполі» не здобував золотих нагород) у Серії А, на той час найсильнішій лізі Європи, а ще здобув кубок Італії і Кубок УЄФА. Марадона зіграв за «Наполі» (1984-91 рр.) 188 матчів і забив 81 гол. А ще в той період у нього було два зіркових чемпіонати світу, але історія його виступів на Мундіалях розпочалася значно раніше.

Кращий на Мундіалях

1978 р.

Марадона у неповні 18 років уже претендував на участь у домашньому чемпіонаті світу, але тренерський штаб в останній момент викреслив його з команди, чим спричинив істерику юного Дієго. Тоді, як він згадував, плакали всі — сім’я, друзі, колеги, знайомі. І в один голос заспокоювали Марадону, що, мовляв, він все одно найкращий. Зрештою тоді Аргентина і без Дієго здобула золоті нагороди.

1982 р.

В Іспанію Марадона приїхав уже зіркою і став лідером своєї команди. Проти нього там грали дуже жорстко. «Його так били, що я боявся, щоб його взагалі не вбили. Особливо жорстко грали італійці, а їх захисник Джентіле не залишив на ньому живого місця», — згадував потім радянський воротар Ринат Дасаєв. 21-річний Марадона не зумів протистояти такій жорсткій грі, хоча забив два голи у ворота Австрії. Його збірна програла Італії і Бразилії на стадії другого групового турніру, а Марадону в кінці матчу з бразильцями навіть вилучили, коли він відштовхнув захисника, який вчергове порушив проти нього правила.

1986 р.

Мундіаль у Мексиці став бенефісом Марадони. Він обігрував, забивав, віддавав голеві передачі, а Аргентина йшла все далі й далі. Дієго забив гол італійцям, потім дубль у ворота Англії у чвертьфіналі (2:1), дубль у ворота Бельгії в півфіналі (2:0). Так Аргентина дісталася фіналу.

Між моментами на цих двох фото лише 4 хвилини. Чвертьфінал аргентинців і англійців на тлі військового конфлікту між цими країнами за Фолклендські (Мальвінські) острови у 1982 році і болючої поразки  Аргентини (Фолклендська війна). На 51-ій хвилині Марадона забив гол рукою, яку потім назвав “рукою Бога” і арбітр його зарахував. Пізніше Дієго неодноразово вибачався за цей епізод, а сам момент став одним з основоположних щодо пропаганди УЄФА і ФІФА принципів чесної гри. А на 55-ій хвилині Марадона забив шедевральний гол, коли спочатку залишив “поза справами” всю лінію півзахисту суперника, а потім обіграв лінію захисту і воротаря — ривок з м’ячем метрів на 70, чудовий дриблінг і другий м’яч у воротах англійців.  

У вирішальному матчі з німцями Лотар Матеус, який опікав Марадону, вже в середині першого тайму п’ять разів порушив проти нього правила, і саме зі штрафного підденноамериканці відкрили рахунок. З рахунку 0:2 німці зрівняли — 2:2, але за 5 хвилин до фінального свистка саме Марадона в дотик з центрального кола вивів Буручагу сам на сам з голкіпером суперника і той забив вирішальний гол.

На тому Мундіалі Марадона став чемпіоном світу, кращим гравцем, з п’ятьма голами здобув «Срібну бутсу» і став найпопулярнішою людиною світу…

1990 р.

На чемпіонат до Італії Марадона приїхав не в кращих кондиціях, як, зрештою, і вся його збірна. Аргентинці грали дуже важко, але проходили сильних суперників — СРСР, Бразилію, Югославію… Бомбардиром тієї команди був Клаудіо Каніджа, як показала подальша його кар’єра, досить посередній гравець, але з Марадоною він грав просто геніально. У півфіналі аргентинців звела доля з господарями-італійцями, фаворитами Мундіалю. Матч відбувався в Неаполі і вболівальники прийшли з плакатами: «Італія — в словах, Марадона — в серцях», вибачаючись, що мусять вболівати проти нього. Апеннінці були в передчутті легкої перемоги, але в другому таймі Каніджа з пасу Марадони зрівняв рахунок, а в серії пенальті перемогли аргентинці.

У фінальному матчі з німцями, на думку Марадони, італійська мафія, яка не пробачила йому поразки своєї збірної, “купила” мексиканського арбітра, і він судив в одні ворота. Суддя справді вилучив двох аргентинців, а на 87-ій хвилині призначив пенальті у їх ворота, і німці забили переможний гол — 1:0. Після гри Дієго плакав з відчаю…

1994 р.

На цей Мундіаль до США Марадона приїхав на спаді своєї кар’єри. Він залишив «Наполі» і транзитом через сезон у «Севільї» повернувся в Аргентину. Преса писала більше не про його гру, а знову про скандали — наркотики, тоталізатор і навіть проституток з Південної Америки, всі ці справи приписували Дієго. Він встиг уже завершити кар’єру і знову повернувся у футбол.
У США Марадону розглядали як основного гравця. У першій грі з Грецією він забив гол, а Аргентина перемогла — 4:0. Потім була перемога над Нігерією — 2:1 і вирішальний гол з пасу Дієго. На останню гру групового етапу з болгарами Марадона не вийшов, адже не пройшов тест на допінг і отримав 15-місячну дискваліфікацію…

2010 р.

На цей чемпіонат Марадона приїхав уже як тренер, але встиг пересваритися зі всім досвідченим активом збірної Аргентини на чолі з Хуаном-Рамоном Рікельме, внаслідок чого «відчепив» їх від заявки. Аргентина дійшла до чвертьфіналу, де була бита німцями — 4:0, зазнавши найбільшої поразки в історії Мундіалів.

Здоров’я

Наркотична залежність, яку мав Дієго протягом другої половини свого 60-річного життя, значно підірвала його здоров’я. Він мав хронічні проблеми з серцево-судинною системою, переніс складну операцію на початку листопада і помер саме через раптову зупинку серця.

В країні оголосили триденний траур, сотні тисяч людей провели легенду в останню путь. Однак знайшлися покидьки, які робили селфі у морзі поруч з тілом Марадони. Це викликало загальне обурення в країні і вартувало любителям фото роботи.

Скандал був просто приголомшливий, а інакше з Марадоною і не буває. Навіть після його смерті…