Його кулінарія – це рецепти, які перетворюють будні на феєрію вражень! «Готувати може кожен», – переконаний тернопільський кулінарний блогер Григорій Боднарчук і запрошує разом посмакувати… щастя! У його кулінарному блозі в соцмережах Tik-Tok та Instagram (grishes_delishes) – безліч підписників, його страви – яскраві та смачні, а відео – веселі та колоритні!

Із стоматолога – в кулінарні блогери
Трохи більше двох років тому 27-річний Григорій докорінно змінив своє життя.
– «Допоміг» мені у цьому, як не парадоксально, карантин, – розповідає хлопець. – Це той випадок, про який можна сказати: «Не було б щастя, та нещастя помогло»… Я навчався у Тернопільському медуніверситеті на стоматологічному факультеті, успішно його закінчив, здавалося б,
усе чин чином, мені – пряма дорога в стоматологи, але тут «грянула» пандемія, яка перевернула усе з ніг на голову… У перші «карантинні» місяці вирішив, що добре було б робити щось цікаве і натхненне онлайн – але таке, щоб і себе показати, і людей зацікавити… І тут згадав про своє дитяче захоплення – я змалку був небайдужим до кулінарії, ще коли років у п’ять приготував свою першу яєчню… (Сміється, – авт.). А далі «скарбниця» мого кулінарного досвіду стала поповнюватися гарячими бутербродами, піцами, салатами – ну подобалася мені ця справа, і все тут! У класі 10-11-ому навіть всерйоз подумував, аби поставити кулінарію на «

професійні рейки», але тоді шальки терезів хитнулися до стоматології – у мене сім’я лікарів і я вирішив піти стопами батьків.

Два роки тому, коли вирішив знімати свій тоді ще «карантинний» кулінарний блог, спершу передивлявся різні відео – як українських, так і закордонних блогерів, намагався визначити «рецепт» їх успіху. До створення власного блогу йшов, можна сказати, «крізь терни до зірок» – методом помилок і спроб, проте не здавався, знімав відео і викладав його просто для того, аби надихнути людей – і старше покоління, і студентів, і навіть школярів – хотів насамперед показати, що приготувати щось цікаве і смачне самостійно насправді зовсім нескладно.

Випильновував цікаві рецепти, довго шукав свою «фішку» – помітив, що найбільше переглядів збирають ті відео, на яких – хоча б на кілька секунд – показую свого кота. Тепер жартую, що саме кіт виявився тим самим «секретним інгредієнтом»… (Сміється, – авт.). А якщо ж без жартів, то насправді дуже багато працював над собою – не лише як над кулінаром, а й як власне блогером – навіть спеціальні курси для покращення дикції проходив. Хочу, щоб мої відео були не лише смачні й корисні, а й цікаві, веселі і ненудні. Головне – викликати позитивні емоції! Хоча й до так званих «хейтерів» мені не звикати – усе одно завжди є люди, яким усе, що б ти не робив, буде не до вподоби – проте у мене вже імунітет на тих, хто самостверджується, ображаючи інших… Бували моменти, коли хотілося опустити руки і закрити блог, проте щоразу знаходилося щось, що надихало і не давало здатися. Мене підтримували найближчі друзі і рідні – тішуся цьому! Хоча перший рік приховував від рідних той факт, що веду блог – ховав десь за шафу штатив і лампу, спершу хотів гарно «розкрутити» блог, а вже тоді показати їм – аби був повноцінний сюрприз. Але коли кухонних атрибутів та фото-фонів стало стільки, що уже й не сховаєш, відкрив свою блогерську таємницю…

«Після соцмереж почали впізнавати на вулиці…»
– Кулінарний блог почав набирати обертів, коли я ближче «здружився» із мережею Tik-Tok (vm.tiktok.com/ZSpknFLj). Нині у мене там майже двісті тисяч підписників, уже й і рекламодавці потяглися, і люди на вулиці почали впізнавати! (Сміється, – авт.) Люди підходять поспілкуватися, сфотографуватися – дуже приємно знати, що твоя робота комусь потрібна… Пам’ятаю, як пішов у магазин по продукти, а продавчиня мені: «О, це ж ви рецепти знімаєте? Я ваш блог дивлюся, ще й своєму чоловікові хочу показати…»
Згодом зі мною зв’язалися адміністратори соцмережі Likee і запросили мене туди – навіть дають виплати за завантаження туди контенту. Але і блогу в Тік-Тоці та Інстаграмі я не залишаю – у мене там багато друзів та прихильників. Радий, що улюблена справа потихеньку починає ще й приносити дохід.

Мене уже неодноразово кликали на кулінарні шоу, але я щоразу відмовлявся. Це насамперед шоу, а не кулінарія, такого піару я не хочу, я вибрав собі свій, хоч і нелегкий, проте власний шлях… Часто запитують, куди ж дівається усе зготоване – сам я стільки не з’їдаю, ділюся із друзями та рідними, навіть деколи кіт смакує. Він – один із найоб’єктивніших моїх критиків, бо ж хто-хто, а кіт точно не стане їсти «з ввічливості», отже, таки смачно! (Сміється, – авт.).
Основа мого блогу – рецепти, які підпадають під критерії «просто, швидко, бюджетно». Не потрібно весь вечір стояти за плитою – «рученьки терпнуть, злипаються віченьки…» (Сміється, – авт.) Хочу показати, що в кулінарії немає стереотипів та упереджень і вона доступна усім – і готувати може кожен.

На щастя, нині усе рідше трапляються упередження, що кухня – це, мовляв, «не чоловіча» справа. А от чи лежить шлях до серця дівчини через шлунок – ще не знаю…(Сміється, – авт.). Нещодавно, напередодні Нового року, готував салат у формі мандаринок, дуже цікаво і оригінально він виглядає, то дівчата у коментарях закидали компліментами – ой, як гарно, мені б хтось таке зготував… Буває, інколи треба взяти перерву від кухні – аби не вигорати і не перетворювати улюблене заняття на рутину. Нині знімаю відеорецепти через день, інколи, коли ну ду-у-уже вже підійде натхнення – щодня…

Мені цікаво готувати салати – міксувати різні інгредієнти, експериментувати. Останнім часом «взявся» ще й за гарячі страви – різні запіканки, м’ясо по-французьки, супи… А от торти не дуже люблю готувати – мабуть, то стоматолог в мені протестує. Хоча десерти у моєму фудблогерському асортименті є: імбирно-апельсинові кекси, лимонний чізкейк… Не перестаю вчитися і пробувати щось нове. Я не претендую на звання «майстер-шефа всіх часів і народів», я просто готую для душі і для людей, і щоб світ ставав кращий, добріший і смачніший!..