Так само, як тепер пишемо листи, наші предки писали писанки… Недаремно кажуть: «Хочеш написати Богу — розпиши писанку»… Скільки уже писанок — і традиційних, воскових, і незвичайних, обплетених-обмережаних бісером, вийшло з-під рук Галини Михальської — народного майстра України, майстрині народних промислів з художнього бісероплетіння із Базаринців Збаразького району, уже і не злічити!

«Бісерне мереживо» — і на перепелиному, і на страусиному яйці

 — Рахунок, мабуть, пішов уже не те що на сотні, — на тисячі, — зазначає сама пані Галя. — Мені ще з дитинства подобалося шити, тому за першою освітою я – кравчиня, згодом здобула ще й фах юриста. А, будучи у декреті з маленькою донечкою, захопилася бісероплетінням. Хоча «першою ластівкою» можна вважати те, що я самотужки розшила свою весільну сукню  бісером, перетворивши її на «ексклюзив»… Відтоді пішло-поїхало:  капронова нитка, бісер і голка, дрібка натхнення, пригорща фантазії і — чи не найголовніше — не одна година неймовірно дрібної, філігранної, копіткої праці. Робила з бісеру і картини, і намиста, і кольє, і прикраси-силянки, і ґердани, і дерева, і обплітала-обмережувала «писанки»… Набивши руку, «одежину» з бісеру можна зробити як для звичайного курячого чи качиного яйця, так і для мініатюрного перепелиного чи, навпаки, чималого страусиного яйця — над останнім я нині якраз і працюю…  Бісероплетіння — процес дуже захоплюючий і творчий, але він потребує від виконавця терпіння, посидючості та вміння зосереджуватися на дрібницях. Наприклад, на те, щоб обплести бісером одну писанку, потрібно 4-5 тисяч мініатюрних намистинок! Такою «помережаною» бісером писанкою можна і великодній кошик прикрасити, і просто тримати удома як яскравий та колоритний сувенір… Вироби нашої землячки є у багатьох поціновувачів краси як в Україні, так і за кордоном: в Америці та Канаді, Німеччині, Італії, Греції, Польщі, а сама вона — активний учасник районних, обласних і міжобласних виставок та фестивалів, охоче передає свій досвід дітям, працюючи керівником гуртків  бісероплетіння та “Мистецтво нашого народу” Збаразького районного комунального Будинку дитячої та юнацької творчості.

 Лемківські писанки учив писати… дідусь

— Попри писанки з бісеру,  напередодні Великодня разом зі своїми учнями ми пишемо і традиційні воскові писанки, — розповідає пані Галина. — Традиційно на такі майстер-класи приходить найбільше дітей, і це дуже добре, адже «посіяна» змалечку традиція писанкарства зростає разом з ними і, природно, дає добрі плоди. Дуже приємно дивитися на маленькі тендітні пальчики, які старанно вимальовують візерунки, бачити, як вони намагаються вкласти у свої писанки частинку свого серця, частинку своєї душі… Найщемніший для мене спогад із мого дитинства – як мене, ще маленьку, виводити писачком-цвяшком символи та візерунки на писанці вчив… дідусь-лемко.  Для нього це був ще один символ втраченої батьківщини, і я щаслива цю традицію зберігати та продовжувати… Такі майстер-класи дуже подобаються дітям, адже техніка виконання лемківської писанки доволі проста, окрім того, такі писанки завжди яскраві та з красивими візерунками. Дитяча писанка — узагалі особлива, чиста, щира:  недарма ж кажуть, що устами дитини мовлять небеса, а рукою водить Господь…

Проте не лише діти виявляють зацікавлення до такого мистецтва, а й дорослі, адже ніколи не пізно вчитися писати писанки по-справжньому.  Так, можна просто купити наклейки, наліпити їх на яйце і вважати, що маємо писанки. І  не треба бавитися з воском, писачком, барвниками… Однак процес творення писанки — це зовсім інші емоції, інші відчуття. Це наче молитва…