І все на світі треба пережити,

                                                                             І  кожен фініш — це, по суті, старт.

                                                                                 І наперед не треба ворожити,

                                                                                 І за минулим плакати не варт.

                                     Ліна Костенко

Ці слова видатної української поетеси якнайкраще характеризують той стан, в якому нині перебувають команда Тернопільської ОДА і її незмінний очільник протягом останніх чотирьох років Степан Барна. Пропрацювавши на цій посаді порівняно з попередниками рекордний термін — 4 роки, 1 місяць і 28 днів (а розмова відбулася у четвер, 30 травня), Степан Степанович щиро зізнався, що дуже втомився і навіть у випадку перемоги Петра Порошенка витримав би на посаді очільника області максимум до осені…

— Степане Степановичу, як відомо, осягнути неосяжне неможливо. І все ж — які основні підсумки цих чотирьох років?

— Звичайно, про роботу найкрасномовніше говорять цифри і факти, а це розмова не на одну годину. Ось візьмемо прямі іноземні інвестиції в розвиток області: з моменту проголошення незалежності України і до 2015 р. у Тернопілля було вкладено 41 млн. дол., а лише протягом 2018-го і першої половини 2019 р. ми вийшли на показник 106 млн. дол. Гадаю, що це головний критерій, адже іноземний бізнес сам оцінив, наскільки Тернопільщина є сприятливим середовищем для нього. Крім того, залучили мільярдні внутрішні інвестиції — загалом 12,7 млрд. грн. Чи був продуктивніший період в історії нашої області?! Гадаю, запитання риторичне. А ще були  величезні державні вкладення. Якщо у 2014 р. держава вклала у розвиток області 12,6 млн. грн., то у 2015 р. ця сума зросла в понад 10 разів, а потім стабільно збільшувалася. У підсумку в 2019 р. сума державовкладень у розвиток Тернопілля складе мільярд (!) гривень. За всіма показниками соціально-економічного розвитку область протягом останніх двох років стабільно займає 5-7 місця в Україні.

— А чим обумовлена така безпрецедентна підтримка, яку Тернопілля мало від центральної влади країни?

— Передусім нам вдалося сформувати продуктивне ядро з місцевих нардепів від різних політичних сил, а також інших посадовців, які лобіювали інтереси області у столиці. Крім того, вперше голова ТОДА, голова облради і міський голова Тернополя вирішували проблемні питання разом, не перетягуючи ковдру на себе. Важливо також, що жодного разу за ці чотири роки до мене не передзвонили з Адміністрації президента і не наказали, так би мовити, щось у когось «віджати». Скажу більше, я навіть не знаю, де в Тернополі, наприклад, склад «Рошену» чи хто його директор (усміхається — авт.). Я дуже вдячний президентові Петру Порошенку за можливість працювати чесно. Можу поклястись на Біблії, що за цей час я не продав жодної посади, не взяв жодного клаптика землі…

— Чи пред’являв Петро Олексійович претензії за результати виборів?

— Навпаки, подякував — і мені, і голові Львівської ОДА. До речі, у цьому сенсі значно показовішим є результат виборів у першому турі, адже він продемонстрував реальну картину підтримки влади. Саме його результати красномовно доводять, що нашу діяльність люди оцінюють позитивно.

Звісно, не все вдавалося, були помилки і недоліки, але ми зробили колосальну роботу і передаємо наступникам область на високих обертах розвитку.

— Деякі проблеми в області не вирішувалися роками, а то й десятиліттями. Ви це також відносите до пріоритетів своєї роботи?

— Так, безумовно. Ось, наприклад, довгобуди. Вже у перші роки на посаді ми добудували в Тернополі перинатальний центр матері та дитини, і тепер там чудові умови. Потім довели до завершення нове приміщення архіву, а історичне приміщення Домініканського костелу передали Українській греко-католицькій церкві. З великих довгобудів залишилася тільки обласна бібліотека, але питання у тому, що з нею робити? У тому приміщенні понад 10 тисяч квадратних метрів площ, в теперішніх реаліях бібліотека стільки не потребує, ми зробили ремонт у старому приміщенні і, напевно, нема сенсу переходити у нове. Нині це недобудоване приміщення перебуває на балансі Кабміну, але ми хочемо передати його місту Тернопіль, щоб громада обласного центру знайшла йому раціональне застосування.

Ще один важливий аспект роботи — ми відродили військові частини. Пригадую, у 2013 р. на Тернопіллі взагалі не стало військових. Доходило до абсурду — на урочистостях, а тоді область очолював одіозний Валентин Хоптян, не було навіть кому відсалютувати холостими пострілами! А сьогодні на теренах області дислокуються чотири військові частини — у Тернополі, Теребовлі, Чорткові і Бережанах.

Відзначу також будівництво «Водної арени «Тернопіль». Цей об’єкт був спроектований ще понад 30 років тому, а до 1991 р. на 70% був навіть завершений. На жаль, наші «господарські» люди його занедбали і розікрали. Тепер, я впевнений, ми цей об’єкт збудуємо, і він цілком може стати центром водних видів спорту для всієї Правобережної України.

— Справжньою подією за час Вашої каденції стало будівництво сучасної дороги з Тернополя до Львова. Ця проблема не вирішувалася роками, а тепер маємо просто чудове сполучення! Дороги — також один з Ваших пріоритетів?

— Безумовно. Коли я прийшов на посаду, ми проаналізували пасажиропотік на автошляхах області, після чого розробили відповідну стратегію. Таким чином були обрані пріоритетні напрямки — з Тернополя на Дубно, Львів і Підволочиськ, потім — на Заліщики, Чортків, Чернівці, Бучач та Івано-Франківськ. До речі, якщо ви згадали про трасу Тернопіль — Львів, то за останніх два роки пасажиропотік на ній збільшився майже утричі, а це категорія передусім економічна.

— Чотири роки на посаді голови ОДА — це яскраве, але вже минуле. А яким Ви бачите своє майбутнє?

— Ну, я точно залишуся жити на Тернопіллі і буду надалі все робити для його розвитку. Не бачу трагедії в тому, що змінилася влада — це природній процес і це просто має стати своєрідним уроком — людина має право помилитися, але потім виправити свої помилки. Проте, якщо з боку нової влади будуть спроби проросійського реваншу, то буду жорстко і категорично цьому протистояти.

Щодо перспективи участі у парламентських виборах, то, як ви знаєте, наша партія змінила назву на «Європейська Солідарність» і триває оновлення партійних структур. Наразі ведуться консультації із розподілу місць у виборчому списку і висування кандидатів по мажоритарних округах. Я ще не визначився, де буду і чи взагалі буду брати участі в парламентських виборах як кандидат. Гадаю, потрібне певне осмислення пройденого шляху. От нині дуже модно відправляти дітей вчитися за кордон, наприклад, у Кембридж. Скажу так: за період роботи на посаді керівника області я пройшов такі університети, що й у Кембріджі позаздрили б. Звичайно, нагромадилася велика втома, тому потребую певного відпочинку і перезавантаження. Однак, якщо буде рішення команди йти на вибори, то я неодмінно піду.
І переможу!