2018 рік — рік сторіччя Української державності. В усій Україні, в т.ч. і в нашій області, відбулися урочисті заходи в рамках відзначення 100 років Української революції 1917-1921 років, які визначені Указом президента та постановами уряду України. Місцеві органи влади видали відповідні розпорядження. До 100-річчя утворення ЗУНР урочисті заходи відбулися в усіх районах нашої області. Цю пам’ятну дату в області відзначатимуть протягом усього листопада.
А 1 листопада традиційно у Тернополі відбулись урочиста хода від майдану Волі до могил січових стрільців на Микулинецькому кладовищі і мітинг-реквієм біля могил січовиків. Цей захід громадськість проводить щорічно, починаючи з 30 липня 1989 р., коли за умов комуністичної протидії перші тернопільські рухівці і члени «Меморіалу» відновили могили січових стрільців і насипали на кладовищі символічну могилу жертв сталінських репресій. 30 липня 1989 р. відбулося їх освячення. То була значима і резонансна подія. Освячували могили 14 тернопільських священиків, участь у цьому заході, за даними міліції, взяли 80 тис. громадян. Освячення відбувалось під недозволеними тоді синьо-жовтими прапорами, а під час траурної панахиди говорили не тільки про січових стрільців і жертв сталінських репресій, а й про вояків ОУН-УПА, шляхи відновлення незалежної Української держави. Та подія мала величезний розголос на всю Україну, і до нас, тернопільських рухівців, приїжджали рухівці зі східних областей, щоб перебрати досвід.
У 1990 році, ще за комуністичних часів, відбулися вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих органів влади. До нашої міської ради було обрано більшість депутатів національно-демократичної орієнтації. Серед них був і я. Свою роботу ми розпочали з декомунізації, що у Центрі і на Сході України було зроблено тільки зовсім недавно. Ми перейменували багато вулиць, присвоївши їм назви героїв Листопадового Зриву. Так, вулиця Жовтнева стала Листопадовою, вулиця Ватутіна — вулицею Січових Стрільців, Ворошилова — Романа Купчинського, Галана — Полковника Дмитра Вітовського, Промислова — Генерала Тарнавського… Від 1990 р. і дотепер у Тернополі на державному рівні відзначають День Листопадового Зриву, проголошення ЗУНР, підписання Акта Злуки. А ми, рухівські депутати Верховної Ради, відразу після проголошення Акта Незалежності внесли в зал величезне синьо-жовте полотнище, розмістили його на трибуні ВР і з трибуни ВР заспівали гімн січових стрільців «Ой, у лузі червона калина…» Тим самим ми заявили, що є спадкоємцями січових стрільців у боротьбі за волю України.
Коли ще за радянських часів розпочалось у нашому краї відновлення могил січових стрільців, біля с. Розгадів Зборівського району, де народився Роман Купчинський, було насипано велику могилу січових стрільців і споруджено пам’ятник Роману Купчинському. Влітку 1990 р. відбулось освячення цієї могили. З 1990 р. у Зборівському районі 1 листопада запроваджено День стрілецької пісні. За часи мого керівництва районом (1994-1998 рр.) ми старались зробити це свято якомога яскравішим, тому запрошували на нього багато авторитетних людей з Києва, Львова, Івано-Франківська та інших областей України. Тоді ж районне керівництво посприяло виданню книжки пісень Романа Купчинського, яку підготував наш краєзнавець (на жаль, вже покійний) Василь Подуфалий.
До речі, в часи більшовизму твори про січових стрільців видавались хіба що за рубежем нашими письменниками-емігрантами. За часи незалежності в підручниках з історії України для учнів, студентів цій темі присвячено вже окремі розділи. Написано на цю тему й чимало книг. Наш історик Микола Лазарович у 2000 р. видав книгу «Січові стрільці. Національно-політична та культурницька діяльність», у 2005 р. — книгу «Легіон Січових стрільців», присвячену учасникам Помаранчевої революції. У співавторстві
М. Лазаровича з Богданом Мельничуком і Романом Матейком вийшли три видання книги «За волю й славу України» (нариси з історії українського Січового Стрілецтва та Української Галицької Армії).
Цього року у видавничому домі «Новий час» (м. Київ) побачила світ фундаментальна книга «Велика Україна. 100 років державності». Видання — історико-біографічне. У ньому з використанням фото та унікальних документів висвітлено найважливіші історичні миттєвості Української революції 1917-1921 років. Чимало сторінок присвячено ЗУНР, Кримській Народній Республіці, Кубанській Народній Республіці, Карпатській Україні. До речі, у ВР вже є проект Закону України «Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки», поданий народними депутатами А. Іллєнком, Ю. Левченком, М. Головком та іншими ще 22.01.2018 р., але дотепер, на жаль, не розглянутий.
А тепер — про згадану книгу. В ній вміщені біографічні нариси, фото, найцікавіші висловлювання визначних діячів революції. Є й такі розділи: територія, нагороди, символи, склад парламенту, уряду, гроші, військо, наука, мова, мапи вітчизняних та закордонних тогочасних українських земель, фото козаків 2-ої Волинської стрілецької дивізії армії УНР, командного складу 1-ої синьожупанної дивізії, старшин та козаків полку ім. Т. Г. Шевченка, сформованого в Петрограді з вояків-українців, юнацької школи м. Кам’янець-Подільського та інші. Вміщено також всі закони, прийняті парламентом УНР, рішення уряду, заповіді українському козакові (14 заповідей) Головного отамана С. Петлюри. Подано біографії і фото видатних діячів України кінця 20-их, 30-их, 40-их років, наприклад, Я. Донцова, Є. Коновальця, інших. У розділі «Сучасні творці незалежності» вміщені біографії і фото 80 особистостей. Серед них — політики В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, Є. Сверстюк, В. Овсієнко, вчені С. Корольов, Б. Патон, Є. Патон, Б. Гаврилишин. Серед громадсько-політичних діячів не забули й автора цих рядків. Мене рекомендував Інститут національної пам’яті, який багато приклався до цього видання. Сказали мені, що рекомендують мене як одного з найактивніших народних депутатів першого скликання.
Книга корисна в пізнавальному плані і актуальна, адже сьогодні над Українською державністю знову нависла загроза. Треба винести історичні уроки, щоб черговий раз ми не втратили держави.
Володимир Колінець,народний депутат України І скликання
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: Володимир Колінець